Екорегіон напівпустелі Алашанського плато розташований на півдні Монголії, а також на заході Внутрішньої Монголії, на північному заході провінції Ганьсу та на крайньому сході Сіньцзяну в Китаї. Більшу частину регіону займає пустеля Гобі, яка складається з кількох частин — Гашуньської Гобі, розташованої на заході, Заалтайської Гобі, розташованої на півночі та Алашанської Гобі, розташованої на сході. Зі сходу екорегіон оточений горами Хеланьшань, з півдня — горами Ціляньшань та Наньшань, що є північно-східними відгалуженнями Куньлуню, а з півночі — горами Гобійського Алтаю. На заході регіону розташоване невисоке, сильно еродоване нагір'я Бейшань, а на сході — гори Їньшань.
Посередині екорегіону з півночі на південь протікає річка Жошуй, яка стікає з гір Ціляньшань та впадає у безстічне солонувате озеро Гашун-Нур[ru]. Багато водних потоків, що стікають з гір Ціляньшаню, просочуються під землю, коли досягають неукріплених алювіальних ґрунтів біля підніжжя гір, а потім знову виходять на поверхню, формуючи мережу пустельних оаз. Через цей ланцюг оаз проходить коридор Хесі, який в давнину був частиною Великого Шовкового шляху. В західній частині коридору Хесі протікає річка Шулехе[en], а в східній — Шиян[en]. На сході екорегіону, південніше гір Їньшань, розташована північна частина рівнини Хетао[en], сформованої вигином річки Хуанхе.
На північному заході Алашанської Гобі розташована піщана пустеля Бадан-Джаран[en], а на південному сході — пустеля Тенгрі[en], третя і четверта за площею пустелі Китаю. В пустелі Бадан-Джаран розташовані одні з найвищих закріпленихдюн у світі, які досягають висоти 200—300 м, а деякі — понад 500 м.
В межах екорегіону переважає холодний пустельний клімат (BWk за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується високими річними та добовими коливаннями температур. Влітку температура може перевищувати 40 °C, а взимку опускатися нижче -30 °C. Середньорічна кількість опадів змінюється з року в рік, однак рідко перевищує 150 мм. У найбільш посушливих районах пустелі Гобі на півдні Монголії опади можуть не випадати протягом кількох років, водночас за одне літо може випасти достатня кількість дощу, щоб пустеля вкрилася зеленою рослинністю, а сотні ефемерних озер наповнилися водою.
Флора
В екорегіоні зустрічаються різні пустельні рослинні угруповання, в яких переважають галофітні (солестійкі) та ксерофітні (посухостійкі) види. На піщаних дюнах Алашанської Гобі ростуть невисокі чагарники зайсанського саксаулу (Haloxylon ammodendron) та джунгарської реомюрії[sv] (Reaumuria soongarica). Вони дозволяють стабілізувати дюни, після чого може початися процес формування ґрунту. Цей повільний процес з часом може дозволити більшій кількості видів колонізувати цю ділянку пустелі.
В більш вологих місцевостях зустрічаються напівпустельні рослинні угруповання. Серед рослин, поширених в напівпустелях екорегіону, слід відзначити кураєвий полин (Artemisia salsoloides), ордоський полин[vi] (Artemisia ordosica), жовтоздерев'янілий паролист[sv] (Zygophyllum xanthoxylum) та монгольський джузгун[sv] (Calligonum mongolicum). В долинах річок, що стікають з гір Ціляньшань, та в долині Хуанхе на крайньому сході екорегіону поширені луки та очеретяні зарості, основу яких складає звичайний очерет (Phragmites australis). Також в річкових долинах зустрічаються тугаї, в яких домінують євфратські тополі[en] (Populus euphratica). На берегах солоних водойом екорегіону ростуть різні види тамариксів (Tamarix spp.)
