Сіль препарату Коензим М(Uromitexan) — Месна[1] (лат. Mesnum, скорочена назва від «меркаптоетансульфонат натрію»; англ. Mesna) — синтетичний препарат, що є похідним етансульфонової кислоти, що застосовується як перорально, так і внутрішньовенно[2][3], а також інгаляційно.[4] Месна синтезована у 50-х роках ХХ століття, та уперше запатентована компанією UCB у 1972 році[5] Початково встановлено, що месна також має муколітичну дію[6], і вона тривалий час застосовувалась при захворюваннях дихальних шляхів.[7] Пізніше встановлено, що має здатність до усунення токсичної дії хіміотерапевтичних препаратів (зокрема циклофосфаміду та іфосфаміду[2][4]), і для цього показання уперше схвалена FDA у 1988 році.[8]
Месна — синтетичний препарат, що є похідним етансульфонової кислоти. Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні та стабілізації продуктів розпаду лікарських препаратів класу оксазафоринів (циклофосфаміду та іфосфаміду) в сечовому міхурі, а також утворює додаткові сполуки з одним із продуктів розпаду цих препаратів акроілеїном, унаслідок чого знижується токсична дія оксазафоринів на сечовий міхур та покращується переносимість протипухлинних препаратів.[2][3][8] Окрім того месна діє на дихальну систему шляхом розриву бісульфідних зв'язків макромолекул мокротиння, що призводить до деполімеризації та руйнуванні кислих мукополісахаридів бронхіального секрету, та полегшує відходження мокротиння.[4][6] Месна застосовується для усунення токсичної дії протипухлинних препаратів (найчастіше геморагічного циститу) або токсичної дії променевої терапії на сечові шляхи.[2][3][8] Також месна може застосовуватися для покращення відходження мокроти із дихальних шляхів при захворюваннях дихальної системи, при травмах грудної клітки, а також у післяопераційному періоді після операцій на грудній клітці та нейрохірургічних операціях, та при проведенні інтенсивної терапії.[2][3][4]
Месна швидко всмоктується як після перорального, так і після внутрішньовенного введення, проте біодступність препарату після перорального застосування становить 45—79 %, після внутрішньовенного введення біодоступність месни складає 100 %. Максимальна концентрація препарату спостерігається відразу після внутрішньовенного введення месни, після перорального застосування максимальна концентрація плазми в крові досягається протягом 3—4 годин після застосування. Месна добре (на 69—75 %) зв'язується з білками плазми крові. Початково месна метаболізується до дисульфіду в плазмі крові, в печінці не метаболізується. Під час виведення препарату в нирках він відновлюється до вільної тіолової сполуки, яка й зв'язується з алкілувальними протипухлинними препаратами, утворюючи з ними нетоксичні стабільні тіоетери. У вигляді тіотерів та незміненої речовини месна виводиться з організму з сечею. Період напіввиведення препарату становить у середньому 1 годину при внутрішньовенному введенні (0,36 години для месни та 1,17 години для дисульфіду месни), при пероральному застосуванні — до 8 годин.[3][4][8]
Месна застосовується для усунення токсичної дії протипухлинних препаратів (найчастіше геморагічного циститу) або токсичної дії променевої терапії на сечові шляхи, а також для покращення відходження мокроти із дихальних шляхів при захворюваннях дихальної системи, при травмах грудної клітки, а також у післяопераційному періоді після операцій на грудній клітці та нейрохірургічних операціях, та при проведенні інтенсивної терапії, при синуситах та отитах.[2][3]
При застосуванні бромгексину можуть спостерігатися наступні побічні ефекти[2][3]:
Месна протипоказана лише при підвищеній чутливості до препарату.[2]
Месна випускається у вигляді таблеток по 0,4 г та флаконів і ампул для внутрішньовенного введення по 2 і 4 мл 10 % розчину.[8][9]
{{cite web}}