Вихованець футбольної академії «Гвадалахари». 15 вересня 1991 року в матчі проти «Коррекаміньос УАТ», Мануель дебютував у мексиканській Прімері. Захисник завоював місце основного футболіста в сезоні Клаусури 1992 року. Відріо провів у складі «Гвадалахари» 5 сезонів, взявши участь у 155 матчах чемпіонату, але цей період припав на кризу команди, тому в складі клубу Відріо не виграв жодного трофея.
У 1996 році захисник перейшов до «Толуки» з якої пішов у 1997 році в команду з Гвадалахари«Естудіантес Текос». У новому клубі у Відріо виникли складнощі з попаданням до складу і адаптацією. Фанати «Гвадлахари» також нагадували про зраду кольорів рідної команди, тому в 1999 році Мануель уклав контракт із «Пачукою». У складі нового клубу захисник швидко повернув колишню форму і в 1999 та 2001 роках виграв свої перші чемпіонати Мексики[1].
Влітку 2002 року колишній наставник національної команди і «Пачуки», Хав'єр Агірре став тренером іспанської«Осасуни», куди і запросив Відріо. 1 вересня того ж року в матчі проти «Вільярреала», Мануель дебютував в Ла Лізі. 15 вересня в поєдинку проти «Депортіво» він забив свій перший і єдиний гол, втім основним гравцем не став і взявши участь всього в 5 зустрічах влітку 2003 року він повернувся в «Пачуку». У першому ж сезоні Відріо показав впевнену гру, але вже в наступному його почали переслідувати травми і він позбувся місця в складі.
У 2006 році він перейшов у «Веракрус», але провів всього 5 матчів за клуб, після чого вирішив завершити кар'єру футболіста[2].
Виступи за збірну
У 1992 році Відріо у складі олімпійської збірної зіграв на Олімпійських іграх у Барселоні[3], але він не допоміг команді вийти з групи.
Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 37 матчів, забивши 1 гол (23 серпня 2001 року в товариському матчі проти збірної Ліберії).
