PROFILBARU.COM

Маліков Валерій Васильович
Маліков Валерій Васильович
2-й Голова Служби безпеки України
	12 липня 1994 — 3 липня 1995
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Марчук Євген Кирилович
Наступник	Радченко Володимир Іванович
Народився	30 березня 1942; Маріуполь, Сталінська область, Українська РСР, СРСР
Помер	31 грудня 2016 (74 роки); Київ, Україна
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	політик
Місце роботи	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Країна	Україна
Alma mater	ХДУ імені О. М. Горького (1971)
У шлюбі з	Євгенія Вікторівна
Діти	дочка Ольга
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маліков.

Вале́рій Васи́льович Ма́ліков (*30 березня 1942, Маріуполь — †31 грудня 2016, Київ) — генерал-полковник, Голова Служби безпеки України (12 липня 1994 — 3 липня 1995). Державний службовець 1 рангу^[2].

Біографічні відомості

Народився 30 березня 1942 року в м. Маріуполь тогочасної Сталінської (тепер Донецької) області.

Закінчив Харківський державний університет (1971), економіст; Вищі курси КДБ СРСР (1971); курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР (1989).

1959—1961 — оператор Ждановської газорозподільної станції, м. Маріуполь (Жданов).
1961—1964 — служба в армії.
1964—1970 — робота в громадських організаціях, м. Харків.

З 1970 — в КДБ УРСР на оперативних і керівних посадах:

черговий офіцер,
1971—1980 — оперуповноважений, начальник підрозділу управління КДБ в Харківській області, м. Харків.
1980—1984 — заступник начальника 9-ї служби КДБ УРСР.
1984—1988 — заступник, перший заступник начальника Управління кадрів КДБ УРСР.
03.1988 — 11.1991 — начальник Управління КДБ УРСР по Черкаській області.
З 11.1991 — заступник Голови Служби національної безпеки України.
З 01.1992 — заступник Голови СБУ — начальник управління СБУ в Києві і Київській області^[3].
З 12.1992 — 1-й заступник Голови СБУ.
12.07.1994 — 03.07.1995 — Голова СБУ^[4]^[5].
7.1995 — 6.1996 — радник Прем'єр-міністра України^[6]^[7].
1996—1997 — головний консультант, Секретаріат ВР України.
24 квітня 1997 року призначений Верховною Радою України на посаду Першого заступника Голови Рахункової палати^[8]. 17 червня 2004 року звільнений Верховною Радою України з посади Першого заступника Голови Рахункової палати у зв'язку із закінченням терміну повноважень^[9]^[10].

З січня 2006 по червень 2015 року обіймав посаду радника Голови СБУ. Звільнився з роботи через погіршення стану здоров'я.

Помер у Києві після тривалої тяжкої хвороби. Похований на Байковому кладовищі біля могили науковця Анатолія Павленка.

У березні 2017 року зусиллями благодійної організації ветеранів СБ України про екскерівника Служби видано книжку спогадів «Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков. З нагоди 75-річчя»^[11].

У Харкові встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку, в якому мешкав Маліков, за адресою: вулиця Культури, 23^[12].

Нагороди

Орден «За заслуги» III ступеня (2012)^[13]
Орден «Знак Пошани» (1985)
Почесна грамота Верховної Ради України (2002)
Нагрудний знак «Почесна зірка Служби безпеки України» (2006)
Нагрудний знак «За доблесть» (2013)
Медаль «За мужність і відвагу» (2007) і ще 7 відомчих заохочувальних відзнак (медалей)
Відзнака «Холодна зброя» (2009, 2010)
Нагрудний знак «Хрест доблесті» II ст. (2008)
Нагрудний знак «Відзнака Інспекторського управління Служби безпеки України» (2013)
Нагрудний знак «Хрест пошани» (2008)^[14]

Примітки

↑ СБУ з сумом сповіщає, що пішов з життя колишній Голова Служби Валерій Маліков — 1991.
d:Track:Q615811
↑ Указ Президента України від 9 вересня 1997 року № 968/97 «Про присвоєння рангів державних службовців»
↑ Указ Президента України від 27 січня 1992 року № 56/92 «Про призначення керівного складу в Службі національної безпеки України»
↑ Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1994 року № 88/94-ВР «Про призначення Голови Служби безпеки України»
↑ Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 550/95 «Про увільнення В. Малікова з посади Голови Служби безпеки України»
↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 1995 року № 491 «Про призначення Малікова В.В. радником Прем'єр-міністра України».
↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 1996 року № 591 «Про увільнення Малікова В.В. з посади радника Прем'єр-міністра України».
↑ Постанова Верховної Ради України від 24 квітня 1997 року № 232/97-ВР «Про призначення членів Рахункової палати»
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1793-IV «Про звільнення членів Рахункової палати»
↑ Офіційний сайт Рахункової палати України. Маліков Валерій Васильович. Архів оригіналу за 13 лютого 2017. Процитовано 13 лютого 2017.
↑ Видано книжку спогадів про колишнього голову СБУ Валерія Малікова. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 1 квітня 2017.
↑ В Харькове открыли мемориальную доску экс-руководителю СБУ Валерию Маликову. Лента новостей Харькова. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
↑ Указ Президента України від 23 березня 2012 року № 208/2012 «Про відзначення державними нагородами України співробітників Служби безпеки України»
↑ Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков /автори-упор. О. Ф. Бєлов, А. М. Бєляєв, С. В. Шевченко. З нагоди 75-річчя. — К. : СБ України ; Нац. акад. СБ України, 2017. — С. 7.

Джерела

Життя — Вітчизні. Голова СБ України генерал-полковник Маліков /автори-упор. О. Ф. Бєлов, А. М. Бєляєв, С. В. Шевченко. З нагоди 75-річчя. — К. : СБ України ; Нац. акад. СБ України, 2017. — 164 с. — ISBN 978-966-8916-68-7.
довідник «Хто є хто в Україні»; видавництво «К. І. С.» [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
Офіційний сайт Рахункової палати України. Маліков Валерій Васильович [Архівовано 13 лютого 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

Маліков[Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

Попередник:	2-й Голова Служби безпеки України 12 липня 1994 — 3 липня 1995	Наступник:
Марчук Євген Кирилович		Радченко Володимир Іванович