Місто Ляховичі згадується в письмових джерелах в середині 15 століття.
1546 року тут народився автор історичних мемуарів про події другої половини 16 століттяФедір Євлашовський. В 16 столітті містечко Ляховичі відоме укріпленою фортецею, якою володів Володимир Заболотський. 10 квітня1572Сигізмунд II Август передав містечко кастеляну Віленському Яну Єраніму Хадкевичу. Його син Ян Кароль, гетьман Великого князівства Литовського перебудував і зміцнив фортецю, зробивши з неї саму велику фортецю в Речі Посполитої, з довжиною стін 1 км. В 1595 році місто не змогли взяти ні загони Северина Наливайко ні Івана Хованського. Побудований на лівому березі річки фортеця займала острівне положення і потрапити до неї можна було тільки по розвідному мосту через наповнений водою рів і ворота вежі. У центрі зміцнення стояв двоповерховий палац.
Фортеця в Ляховичах
Після смерті Яна Короля Ходкевича в 1621 році Ляховичі з округою переходять у володіння Сапегів. У 1648-1654 роках під час Хмельниччини Ляховичі чотири рази піддавалися облозі козаків. Потім у московсько-польську війну 1654—1667 рр. польський гарнізон фортеці тримав оборону протягом шести місяців. Московити повністю зруйнували і спалили місто, яке нараховувало близько 300 будинків, а в замку розмістили постійний гарнізон кількістю 200 осіб. Під час Північної війни шведи двічі атакували Ляховичі у 1706 і 1709 роках.
У 1775 році Ляховичі з приватного володіння Сапегів перейшли до Віленського єпископа Ігнатія Масальського. В кінці 18 століття місто прийшло в занепад і залишився невеликим містечком. Його мешканці — білоруси, євреї, татари — займалися землеробством, дрібною торгівлею і ремеслом.
За другим поділом Речі Посполитої в 1793 році Ляховичі увійшли до складу Російської імперії. З 1795 року мвстечко — центр волості Слуцького повіту Мінської губернії. Після закінчення будівництва ділянки Поліської залізниці Барановичі — Лунинець в 1885 році населення Ляховичів почало збільшуватися і містечко набуло торгове значення. У 1897 році тут проживало 5000 чоловік.
Промисловість була представлена гончарним майстернями та пивоварними заводами, торгівля — 30 дрібними лавками і 3 трактирами. Протягом року проводилося 3 ярмарки і щотижня базари.
Під час революції 1905 року близько тисячі людей в Ляховичах взяли участь в демонстрації. З 1915 по 1918 рік Ляховичі знаходяться в прифронтовій зоні Першої світової війни і окуповані німцями 18 лютого1918 року. У грудні 1918 року Ляховичі зайняті Червоною армією, але потім місто відійшло до Польщі. До 1939 року Ляховичі були центром волості в Барановицькому повіті Новогрудського воєводства.
З 18 вересня 1939 року в складі БРСР. 24 червня1941 Ляховичі окуповані гітлерівською Німеччиною, а 6 липня1944 місто зайняли частини Першого Білоруського фронту. З 1954 року Ляховичі в складі Берестейської області.
У Ляховичах народився Сергіуш Пясецький (1901—1964), відомий польський партизан і письменник, автор книг про повсякденне життя на сході Польщі, у тому числі й твори Zapiski oficera Armii Czerwonej (щоденник офіцера Червоної Армії).
B Ляховичах народився і польсько — американський критик театру в мові їдишОлександр Македойні (Копел) (1878—1958)
Примітки
↑ абBelarus. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 23 січня 2020.(англ.)
.jpg)
