PROFILBARU.COM

Людовит Велислав Штур
Людовит Велислав Штур
словац. Ľudovít Štúr
	Людовит Штур
Ім'я при народженні	словац. Ľudovít Velislav Štúr
Псевдо	словац. Ludevít Velislav Štúr
Народився	29 жовтня 1815; Угровець; Угорське королівство
Помер	12 січня 1856 (40 років); Могра; Угорське королівство; ·вогнепальна рана
Громадянство	Австро-Угорщина
Національність	словак
Діяльність	поет, філолог, громадський діяч
Галузь	мовознавство, політика, публіцистика, творче та професійне письмоd, поезія і журналістика
Alma mater	Evangelical Lyceumd (1836) і Університет Мартіна Лютера
Знання мов	словацька, латина, угорська, німецька, французька, грецька, польська, сербохорватська, російська, іврит, англійська і чеська
Членство	Society of Serbian Lettersd
Magnum opus	Q28124083?
Конфесія	лютеранство
Брати, сестри	Karol Štúrd
Автограф
	; Висловлювання у Вікіцитатах; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штур.

Людови́т Велислав Штур (словац. Ľudovít Štúr, свого часу відомий як словац. Ludevít Velislav Štúr; 29 жовтня 1815(18151029), Угровець біля Бановця-над-Бебравою — 12 січня 1856, Модра біля Братислави) — словацький поет, філолог, громадський діяч, журналіст, видавець, викладач, філософ і лінгвіст, депутат парламенту Королівства Угорщини. Ідеолог словацького національного відродження у XIX ст., автор словацького мовного стандарту, що врешті привів до сучасної словацької літературної мови, організатор словацьких революційних кампаній протягом революції 1848—1849 років в Угорщині.

Життєпис

Людовит Штур народився 29 жовтня 1815 року в містечку Угровець, Середня Словаччина, у багатодітній родині вчителя. Під час навчання у євангельській гімназії міста Рабе (нині — Дьор) юний Штур завдяки професору Петцу познайомився і зацікавився слов'янською проблематикою. По закінченню гімназії він продовжує навчання у Братиславському ліцеї, де існувала єдина в Угорському королівстві кафедра чесько-словацької мови і літератури. Саме тут він залучається до витоків становлення словацького національного руху. З 1835—1836 роки Людовит Штур стає заступником голови Братиславського «Чесько-словацького товариства», яке з 1837 році було реорганізовано в Інститут чесько-словацької мови і літератури.

Поряд з Врховським Штур відіграє важливу організуючу роль у студентському русі. Він плідно працює керівником мовного відділення кафедри чеськословацької мови і у Братиславському ліцеї. До того ж, поряд з Годжею, Гурбаном та іншими він виступає як організатор літературного товариства Татрін^[5].

Після студентських виступів 1837 року наступає період політичних репресій. Офіційна влада забороняє діяльність всіх студентських товариств, в тому числі «Чесько-словацького товариства». Штур покидає батьківщину на два роки і поступає на навчання до університету, що розташовувався у німецькому місті Галле^[6]. Під час навчання у Німеччині Штур розширяє коло своїх наукових знайомств, а польовим об'єктом його досліджень стають лужицькі серби.

У середині XIX століття завдяки зусиллям словацької протестантської інтелігенції в особі Людовита Штура, Йозефа Гурбана і Михала Годжі кодифіковано та впроваджено в життя новий варіант літературної словацької мови, згодом його названо «штурівщиною». Його вихідною базою є «центральнословацький культурний інтердіалект». Нова літературна мова, на відміну від бернолаківщини, є системою центральнословацького типу. У 1844 р. нею опубліковано перші твори, з 1845 по 1848 видавано «Словацьку народну газету». У 1846 р. вийшли у світ основні лінгвістичні праці Л. Штура («Словацька мова, або потреба писати цією говіркою», «Наука словацької мови»). Норми штурівської літературної мови більшою мірою, ніж мови бернолаківської, відповідали живій народно-розмовній мові словаків.

У літературно-естетичних поглядах абсолютизував фольклор як вираз національного духу й національної культурної традиції («Про народі пісні й оповідання племен слов'янських», 1853). У поезії розробляв жанри патріотичної лірики та епіки (сб. «Лірика й пісні», 1853, поеми «Святобой», «Матуш із Тренчину», обидві — 1853).

Твори

Dielo, zv. 1 — 6, Bratislava, 1954 — 59;
Listy, zv. 1 — 3, Bratislava, 1954 — 61.

Штур і Україна

У свою чергу ґрунтовну працю про феномен Штура залишив український учений в еміграції Дмитро Чижевський «Філософія життя Людовіта Штура» (2005).

Українські переклади

Штур, Людовит. Розставання; На вершинах: Вірші / Пер. Микола Нагнибіда // 1962. — Ж. Всесвіт. — Ч.2.

Цікаві факти

Л. Штур — один із засновників культурно-просвітницького видавничого товариства «Tatrin» «Татрин»), видавав газету «Slovenskje narodnje novini» («Словацька народна газета», 1845—1848) з літературним додатком «Orol Tatransky» («Орел татранський»). У цьому додатку опубліковано нариси про Закарпаття Б. Носака-Незабудова під назвою «Листи з незвіданої землі до Л…» 1845).

На честь діяча названо астероїд 3393 Штур^[7].

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е regional database of the Municipal Library of Hradec Kralove
d:Track:Q129889245
↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Dr. Constant v. Wurzbach Štúr, Ljudevit // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 40. — S. 218.
d:Track:Q665807 d:Track:Q90653254
↑ Кріль М. М. Українсько-чесько-словацькі громадські та культурні зв'язки 20-60-х років ХІХ ст. — Львів, 1985. — 205 с.
↑ Golaň K. L'udovit Štúr a slovenské národné hnutie v tridsiatych rokoch 19 st. / K. Golaň. — Bratislava, 1956. — S.33-38.
↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.