Лещата

Слюсарні лещата з ручним приводом

Машинні лещата з ручним приводом

Ручні лещата шарнірного типу

Столярні лещата (передні) у верстаку

Дерев'яні лещата з Löffelholz-Codex, Нюрнберг, 1505 рік

Ле́ща́та^[1] (прасл. *leščatь, від *leskati — «ударяти», «розщепляти»; за іншими версіями, назва пов'язана з пол. kleszcze чи нім. Leiste — «брусок»)^[2] — затискальний інструмент, переважно з гвинтовим механізмом, для встановлення та закріплення матеріалів і виробів для обробки. Складається із корпусу та двох лещатових губ, одна губа з яких зазвичай нерухома і виконана єдиною з корпусом, а інша рухома притискається до деталі, що закріплюється за допомогою гвинтового механізму.

Історія слюсарних лещат

Прообразом лещат були ковальські кліщі (у діалектах їх можуть називати «лещатами»^[1]), на які для постійного утримування надягали сталеве кільце (шпандир). Необхідність постійного затискання оброблюваної деталі привела до винайдення лещат з гвинтом. Перші гвинти для лещат за відсутності верстатів робили вручну, рубали зубилом та допилювали напилками.

Види лещат

Розрізняють лещата:

• ручні^[3] (шарнірні, з конічним кріпленням і пружинні), котрі при застосуванні утримуються в руках;
• слюсарні (настільні)^[4], що закріплюється до слюсарного верстака;
• верстатні з ручним чи механізованим (пневматичним або гідравлічним) затискним механізмом^[5], та встановлюються як слюсарних верстаках так і на металообробних верстатах (свердлильних, фрезерних тощо);
• столярні (передні та задні — як частина столярного верстака).

Ручні, слюсарні та верстатні лещата виготовляють металевими (корпусні деталі з чавуну СЧ20 або сталей 45, 45Л, ходові гвинти із сталі 45Х, гайки з чавуну СЧ30 або бронзи БрО5Ц5С5, накладки притискних губок з інструментальної сталі У7, У8) столярні лещата — дерев'яними.

Див. також

• Струбцина
• Щипці-затискач

Примітки

1. Лещата // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
3. ГОСТ 28241-89 Тиски ручные. Технические условия.
4. ГОСТ 4045-75 Тиски слесарные с ручным приводом. Технические условия.
5. ГОСТ 16518-96 Тиски станочные с ручным и механизированным приводами. Общие технические условия.

Джерела

• Копелевич В. Г., Спиридонов І. Г., Буфетов Г. П. Слюсарна справа. — К.: Освіта, 1997. — 206 с. — ISBN 966-04-0068-3
• Макієнко М. І. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Вища школа, 1994. −311 с. — ISBN 5-11-004084-2
• Кропивницький М. М. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Техніка, 1970. — 344 с.
• Кірик М. Д. Механічне оброблення деревини та деревних матеріалів: підручник для вищих навч. закл. / М. Д. Кірик ; Національний лісотехнічний ун-т України. — Л. : КН, 2006 . — 412 с.: рис. — Бібліогр.: с. 403 .

Посилання

• «Лещата» [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.] в Академічному тлумачному словнику української мови в 11 томах. Т. 4, С. 481.
• Н. А. Щемелев. Тиски // Большая Советская Энциклопедия [Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine.]