Кримський щит

Кримський щит
Krimschild
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Тип щит за кампанію
Вручається: учасникам Кримської кампанії
Підстава 3 місяці служби на даній території; участь в операціях; отримання поранення
Статус не вручається
На честь: Крим
Нагородження
Засновано: 7 липня 1942[1]
Нагороджено: бл. 100 000
Нагороджені:
d (1)
Черговість
CMNS: Кримський щит у Вікісховищі

Кримський щит (нім. Krimschild) — нарукавний щит збройних сил нацистської Німеччини, яким нагороджували під час Другої світової війни.

Передісторія створення цієї відзнаки

Група армій «Південь» з осені 1941 до літа 1942 року поступово завоювала півострів Крим. Після закінчення військових дій 25 липня 1942 на згадку про бої за Крим 11-ї армії під командуванням генерал-фельдмаршала Еріха фон Манштайна Адольф Гітлер підписав розпорядження про заснування відзнаки «Кримський щит».

Умови нагородження

Кримським щитом могли нагороджувати всіх військовиків Вермахту та підлеглих йому осіб, які в період з 21 вересня 1941 до 4 липня 1942 «доблесно» брали участь у боях за Крим, тобто на південь від Перекопського перешийка, на суші, у повітрі і на воді та виконали одну з таких умов:

  • Участь у битві. Битвами згідно з Розпорядженням про заснування визнавалися:
    • 1) наступальна операція з метою прориву під Перекопом з 21 до 30 вересня 1941
    • 2) наступальна операція з метою прориву біля Юшуні 18-27 жовтня 1941
    • 3) бої з метою переслідування, прорив до Керчі 28 жовтня — 16 листопада 1941
    • 4) перший напад на Севастополь 17-31 грудня 1941
    • 5) битва під Феодосією 15-18 січня 1942
    • 6) оборонні бої на позиціях біля озера Парпач-Коль з 19 січня до 7 травня 1942
    • 7) відвоювання Керченського півострова 8-21 травня 1942
    • 8) взяття Севастополя 7 червня — 4 липня 1942
  • поранення
  • безперервне перебування в Криму (на південь від лінії Генічеськ-Салькове-Перекоп) упродовж трьох місяців (зі зазначенням населеного пункту).

Процедура нагородження

Церемонію вручення здійснював «від імені фюрера» генерал-фельдмаршал Манштайн. Нагороджений також отримував нагородну грамоту. Нагородження нарукавним щитом могло відбуватися також посмертно. У цьому випадку Кримський щит з орденською книжкою надсилався близьким загиблого.

Порядок носіння

Правильний порядок носіння Кримського щита на лівому плечі мундира (Еріх фон Манштайн)

Кримський щит, як і всі «нарукавні щити» Вермахту, носили до уніформи на лівому плечі. Його можна було також носити до всіх партійних і державних уніформ. До цивільного одягу можна було носити зменшену форму (16 мм голка) Кримського щита на лівому лацкані. Солдати з кількома нарукавними щитами (Нарвікський щит, Холмський щит) носили перший щит приблизно за 7 см від шва ушивання верхньої половинки лівого рукава гімнастерки і шинелі. Друга відзнака кріпилася на 0,5 см нижче від суконної прокладки першого щита. Володарі трьох щитів носили Холмський і Кримський щити «одне біля одного», причому за 0,5 см нижче від суконної прокладки Нарвікського щита і так, щоб Холмський щит був «перед» Кримським.[2]

Кількість нагороджених

Точна кількість нагороджень, включаючи і румунів, вже не відома, позаяк документи вважаються втраченими. Припускається, що було випущено від 200 до 300 тис. таких відзнак. Зокрема, два позолочені нарукавні щити для:

Опис нагороди

Щит мав витягнутий закруглений кінець. На щиті зображено південь України (Херсонська область та Автономна Республіка Крим). На зображенні півострова Крим напис «KRIM». У верхній частині щита розташований імперський орел з піднятими крилами (виходять за межі щита), який тримає вінок зі свастикою. По обидва боки від вінка дати «1941» та «1942».

Золотим Кримським щитом був нагороджений румунський маршал Іон Антонеску[3].

Цікавинка

За Законом про титули, ордени та почесні знаки від 26 липня 1957 у Федеративній Республіці Німеччині дозволяється носити цю нагороду тільки без нацистської емблеми.

Література

  • Heinrich Doehle: Die Auszeichnungen des Grossdeutschen Reichs. Orden, Ehrenzeichen, Abzeichen. 4. erweiterte Auflage. Erdmenger, Berlin 1943, S. 84 (Reprint-Ausgabe. Melchior-Verlag, Wolfenbüttel 2008, ISBN 978-3-939791-93-5 (Historische Bibliothek)).
  • Hans-Ulrich Krantz: Orden und Ehrenzeichen der Bundesrepublik Deutschland. Maximilian-Verlag, Köln u. a. 1958.
  • Kurt-Gerhard Klietmann|Kurt-G. Klietmann: Auszeichnungen des Deutschen Reiches 1936—1945. Eine Dokumentation ziviler und militärischer Verdienst- und Ehrenzeichen. 11. Auflage. Motorbuch-Verlag, Stuttgart 2004, ISBN 3-87943-689-4, S. 88ff.
  • Verordnung über die Stiftung des Krimschildes vom 25. Juli 1942, RGBl Teil I, Seite 487
  • Allgemeine Heeresmitteilung 1942, 20. Ausgabe, Seite 383, Ziffer 717
  • Luftwaffenverordnungsblatt 1942, 33. Ausgabe Seite 1115
  • Marineverordnungsblatt 1942, Heft 31, Seite 862, Ziffer 741
  • Тарас Д. Боевые награды СССР и Германии Второй мировой войны. — Мн. : Харвест, 2005. — 144 с. — ISBN 985-13-2795-6. (рос.)
  • Ордена и медали войск СС. С комментариями Теодора Гладкова. — М. : ЗАО Центрполиграф, 2003. — 144 с. — ISBN 5-9524-0641-6. (рос.)

Примітки

  1. ↑ Тарас Д. Боевые награды СССР и Германии Второй мировой войны. — Мн. : Харвест, 2005. — 144 с. — ISBN 985-13-2795-6. (рос.)
  2. ↑ Trageweise mehrerer Ärmelschilde. У виданні: Uniformen-Markt. Jg. 1943, Heft 1/2.
  3. ↑ Тарас Д. Боевые награды СССР и Германии Второй мировой войны. — Мн. : Харвест, 2005. — С. 108 – 144 с. — ISBN 985-13-2795-6. (рос.)