PROFILBARU.COM

Крилов Володимир Платонович
Крилов Володимир Платонович
Народився	16 липня 1841
Помер	1906; Харків, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Діяльність	науковець, патологоанатом, викладач університету, перекладач
Alma mater	Імператорська медико-хірургічна академіяd
Галузь	медицина, патологія і перекладацтво[d]
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінь	доктор медицини

Крилов Володимир Платонович (04 (16) червня 1842, с. Покровське-Раменьє Ярославської губернії Російської імперії — 24 січня (06 лютого) 1906, Харків, Харківська губернія) — лікар-патологоанатом, засновник харківської наукової патологоанатомічної школи, доктор медицини (1870), заслужений професор (1897) ^[2].

Біографія

Володимир Платонович народився 4 червня 1842 року в селі Покровське-Раменьє тодішньої Ярославської губернії. У 1868 році майбутній вчений закінчив медико-хірургічну академію у Петербурзі де й працював деякий час патологоанатомом під керівництвом М. М. Руднєва. В 1870 захистив дисертацію «О патологических изменениях легких у сифилитиков» та отримав звання доктора медицини. В тому ж році став приват-доцентом академії та викладав студентам патологічну гістологію.

В 1871-1873 - працює викладачем на кафедрі судової медицини у Варшавському університеті. Наприкінці 1873 року Володимир Платонович прийнятий екстраординарним професором кафедри патологічної анатомії Харківського Імператорського університету. У 1882 отримує звання ординарного професора, а у 1897 році вже заслуженого професора.

В 1899 виходить на пенсію, але продовжує викладати патологічну анатомую в Харківському університеті до 1902 року.

Помер 24 січня 1906 року. Похований на 13-му кладовищі у Харкові ^[3].

Наукова та педагогічна робота

Був учнем петербурзького професора Руднєва М.М., який в свою чергу, навчався у всесвітньовідомого патолога Рудольфа Вірхова.

Досліджував запалення м'якої оболонки головного мозку, жирове переродження серцевого м'яза, зміни у легенях при сифілісі, патології тифоїдних хворію. Довів зв'язок статури й характеру сполучних тканин з проявами захворювань у людини. Автор праць з антропометрії.

Приїхавши до Харкова поставив перед собою за мету вдосконалити викладання патологічної анатомії. Особливу увагу він звертав на розтин трупів (аутопсію) у медичних закладах, де є спостереження прижиттєвого стану хворих. Так лікарі отримували можливість перевірити та підтвердити свої клінічні діагнози.

Патологоанатомічні аутопсії, за визначенням В.П. Крилова, це одна з найважливіших частин викладання патологічної анатомії. Аутопсії, що виконував Володимир Платонович, враховували будову тіла, вченням про спадковість, індивідуальні аномалії, схильність до уражень різних органів і систем залежно від віку, раніше перенесених захворювань.

Володимир Платонович був неперевершеним лектором. Вперше розробив антропометрію та вчення про конституцію тіла. Число розтинів він підняв з 30 до майже 300 у рік. Також вперше ввів в учбовий курс мікроскопічне дослідження з патологічної гістології. Під керівництвом та на гроші Володимира Платоновича видано унікальну працю - 6 томів «Шкільної хроніки» - це більше ніж 500 студентських робіт, які ретельно аналізують секційний матеріал

Він першим у 1874 році поставив питання про відкриття нових клінік в міських лікарнях, що повинні були сприяти поліпшенню викладання як патологічної анатомії, так і інших клінічних дисциплін. Ця ідея була здійснена з відкриттям госпітальних клінік (терапевтичної та хірургічної) Харківського університету (у 1877 році) ^[2] ^[3].

Володимир Платонович брав постійну участь у діяльності Харківського медичного товариства, в організації Пастерівського та Бактеріологічного інститутів, тривалий час був їх завідувачем та науковим консультантом.

Переклав російською мовою низку посібників з патологічної анатомії та судової медицини Й. Орта, А. Вейксельбаума, Ф.Бірш-Гіршфельда та інших. Вчений створив в Харкові наукову школу патологічної анатомії, з якої вийшли професори В. К. Високович, К. Ф.Єленевський, А. І. Моїсеєв, І. Ф. Пожарський та інші.

Звання

1870 р. – доктор медицини

1870 р. – приват-доцент

1873 р. – екстраординарний професор

1882 р. – ординарний професор

1897 р. – заслужений професор

Пам'ять

Після смерті Володимира Платоновича Крилова Харківське медичне товариство випустило у двох томах «Збірку на згадку професора Володимира Платоновича Крилова» (Харків, видано у 1907 і 1912 роках) .

У липні 2021 року, до 180-річниці від народження В. П. Крилова розміщена інформація про нього на сторінці Центру медичного краєзнавства імені професора В. Д. Отомановського ^[4].

Література

Ж. М. Перцева. Крилов Володимир Платонович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [вебсайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=1006 [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Перцева Ж. Н. Роль медицинской профессуры Харьковского университета в создании и деятельности Харьковского медицинского общества. Харьковское медицинское общество. 150 лет. — Харків, : Новое слово, 2011. ISBN 978-617-568-082-7. С. 25–50.
Крилов Володимир Платонович (1842-1906) / З. П. Петрова, А. Ф. Яковцова, Т. В. Гануліч, М. М. Пітенько // Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. акад. А. Я. Циганенка. – Харків : ХДМУ, 2003. – С. 55-56.
Старченко С. Н. «Школьная хроника» профессора В. П. Крылова — научно-литературный памятник патологической анатомии // Врачебное дело. — 1991.-№ 5.-С. 116—119.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ ^а ^б Перцева, Ж. М. (25 липня 2022). Крилов Володимир Платонович. Енциклопедія Сучасної України. гол. ред. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Електрон. текст. дані. – Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014.
↑ ^а ^б Петрова, З. П. Крилов Володимир Платонович (1842-1906). Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред. В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – С. 135-136.
↑ Центр медичного краєзнавства імені професора В.Д. Отамановського. ms-my.facebook.com (малайськ.). Процитовано 6 жовтня 2021.