Коровники

Село Коровники пол. Krówniki Координати 49°46′03″ пн. ш. 22°49′34″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Перемишльський повіт Гміна Перемишль Перша згадка 1542 Населення 536 осіб (2011[1]) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 16 Поштовий індекс 37-700 Przemyśl Автомобільний код RPR SIMC 0608693 GeoNames 767456 OSM r6801645  ·R Офіційний сайт krowniki.republika.pl Коровники Коровники (Польща) Коровники Коровники (Підкарпатське воєводство)  Коровники у Вікісховищі

Коровники (пол. Krówniki) — село в Польщі, у гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 536 осіб (2011^[1]).

Розташоване на 4 кілометри на південний схід від Перемишля, у міжріччі Сяну і Вігору. Село спалене дотла під кінець 1945.

Історія

Вперше згадується в 1542 р. як село на руському праві з руською церквою і руським попом. До 1772 р. село належало до королівських володінь Перемишльського староства Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського.

Стара та нова церква у селі Коровники.

У 1772 році після першого розподілу Польщі ввійшло до провінції Королівство Галичини та Володимирії імперії Габсбургів. У 1880 р. було 640 мешканців (з них майже всі греко-католики за винятком кільканадцяти римо-католиків), село належало до Перемишльського повіту.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення 1 листопада 1918 р. Західноукраїнської Народної Республіки це переважно населене українцями село Надсяння було окуповане Польщею. На 1.01.1939 в селі було 1130 мешканців (з них 960 українців, 75 поляків, 80 польських колоністів міжвоєнного періоду і 15 євреїв)^[2]. Село входило до ґміни Поповичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Після початку Другої світової війни 13 вересня 1939 року війська Третього Рейху увійшли в село, та після вторгнення СРСР до Польщі 27 вересня увійшли радянські війська і Коровники, що знаходяться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшли до СРСР та ввійшли до складу утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

З початком німецько-радянської війни 27 червня 1941 року село було зайняте військами вермахту. В кінці липня 1944 року село було зайняте Червоною Армією.^[3] Від 13 серпня 1944 почалася примусова мобілізація українців до Червоної Армії.

В березні 1945 року Коровники, як і весь Перемишльський район включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Після цього було здійснено етноцид українців — виселення українців у СРСР та на ті території в західній та північній частині польської держави (так звані повернені території), що до 1945 належали Німеччині (операція Вісла), а на їх місце заселено поляків.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церква

Мурована церква Богоявлення Господнього збудована в 1886 на місці попередньої дерев'яної з 1804 р., була парафіяльною, належала з 1920 р. до Перемиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Церква після виселення українців перетворена на костел.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][4]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	261	56	180	25
Жінки	275	48	178	49
Разом	536	104	358	74

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Коровники

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 56.
3. Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 15 жовтня 2017.
4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

• Krówniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 718. (пол.)
• Apokryf Ruski. Krówniki [Архівовано 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.]

Література

• А Вігор і Сян течуть… / Мирослав Романів — Київ: Фенікс, 2014. — 312 с. ISBN 978-966-136-151-4