PROFILBARU.COM

Ковпик Федір Терентійович
Ковпик Федір Терентійович
Народився	1903; Малий Ржавець, Канівський район, Україна
Помер	1970
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	педагог
Alma mater	Кубанський агрономічний педагогічний інститут (1926); Вищий військово-педагогічний інститут
Заклад	Київський бібліотечний технікум; Київський педагогічний інститут; Харківський державний бібліотечний інститут
Вчене звання	Капітан
Партія	КПРС
Війна	Друга світова війна
Військове звання	капітан
Нагороди

Федір Терентійович Ковпик (1903, Малий Ржавець, Канівський повіт, Київська губернія — 1970) — український радянський діяч вищої освіти, директор Харківського державного бібліотечного інституту у 1947—1952 роках. Учасник Німецько-радянської війни. Дослідник у галузі макаренкознавства.

Життєпис

Рання біографія

Федір Ковпик народився у 1903 році у селі Малий Ржавець, Канівського повіту, Київської губернії у бідній українській селянській родині^[1]. По закінченню місцевої семирічної школи, у 1921 році, працював у сільському господарстві. Потім поступив до Корсунського педагогічного технікуму, який закінчив у 1926 році. Продовжив навчання у Кубанському агрономічному педагогічному інституті, одночасно працюючи у сільських школах Київщини вчителем суспільствознавства. У березні 1932 року став членом коміністичної партії^[1]. По закінченню інституту у 1932 році, працював завідувачем школи, очолював Краснодарський педагогічний, Київський Комуністичний газетно-журнальний, Київський бібліотечний технікуми та Центральні курси керівних кадрів народної освіти при Наркоматі освіти УРСР. Пізніше працював у Київському педагогічному інституті на посаді декана педагогічного факультету. Також у 1930-тих роках закінчив аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки^[2]^[3].

Після початку Німецько-радянської війни, Федір Ковпик був призваний до лав Червоної армії. Був відправлений навчатися до Вищого військово-педагогічного інституту. По закінченню інституту, був відправлений у діючу армію, де займався агітаційно-пропагандистською роботою. Служив у складі 253-ї стрілецької Калінковицької дивізії^[ru], мав військове звання капітана. У січні 1944 року, під час Калинковицько-Мозирської операції, проявив себе як мужнього агітатора, який підтримував бойовий дух солдат на передовій. За що був нагороджений медаллю за «За бойові заслуги»^[4]. Наступного разу агітатор Ковпик відзначився 13 липня 1944 року, під час боїв за село Лемешів, поблизу міста Горохів, за що був нагороджений орденом Червоної зірки^[1]. Другий свій орден Червоної зірки Ковпик отримав за роботу у госпіталі для легко поранених № 4431 160-го польового евакуаційного пункту 3-ї гвардійської армії протягом 1944—1945 років^[5].

Харківський державний бібліотечний інститут

Після війни був демобілізований, 14 жовтня 1947 року очолив відновлений Харківський державний бібліотечний інститут. Займався відновленням інституту попри тяжкий матеріальний стан. Через відсутність в інституту власного гуртожитку, Федор Ковпик жив у флігелі який розміщувався у дворі закладу^[3].

Одним з пріоритетних завдань, яке вирішував директор, було «кадрове питання». В інститут вдалося запросити багато спеціалістів бібліотечної справи, зокрема А. А. Аннушкіна, Є. М. Борисову, Р. Б. Гуревич, М. О. Габель, І. Я. Каганова, Є. П. Тамма, Н. Я. Фрідьєву. Також у виші працювали на погодинній оплаті викладачі з Харківського державного університету та Харківського педагогічного інституту. Особливістю кадрової політики Ковпика було те, що він охоче брав людей з «темними плямами» у біографії та не дав в інституті провести масові звільнення під час боротьби з «безрідними космополітами» та «українськими буржуазними націоналістами». Як підкреслювали дослідниці Раскіна та Козицька, Ковпик «умів цінувати спеціалістів та створював їм умови для успішної роботи»^[3].

Завдяки роботі з випускниками середніх шкіл, вдалося значно підвищити кількість вступників. Так у 1948/1949 навчальному році на стаціонарі навчалося 540 студентів, а у 1950/1951 році вже 1036. У 1948 році була запроваджена науково-практична конференція для викладачів, яка згодом стала щорічною. Також проводилися наукові студентські конференції, а автори кращих робіт відзначалися на міських оглядах. Під час керівництва Ковпика, в інституті відкрився факультет культосвітроботи, який виявився перспективним. Сам директор у 1951 році очолив кафедру культурно-освітньої роботи та педагогіки^[2]^[6].

Директор приділяв багато уваги успішності навчання та дисципліні серед студентів. Також займався організацією, визначенням змісту та задачами виробничої практики. Завдяки його діяльності у 1948/1949 навчальному році, вперше в інституті, була організована виїздна практика до обласних бібліотек республіки. В результаті чого, студенти не лише отримували практичний досвід, але і допомагали у відновленні бібліотек^[6].

У листопаді 1952 року залишив посаду директора і продовжив працювати завідувачем кафедри культурно-освітньої роботи та педагогіки. Наступного року залишив цю посаду і протягом 1953—1956 років обіймав посаду декана факультету дитячих та юнацьких бібліотек. У 1962 році очолив кафедру педагогіки та психології, з 1964 року працював старшим викладачем цієї ж кафедри. У 1967 році Федір Ковпик був нагороджений знаком Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу», а через два роки він пішов на пенсію^[6]^[2].

Федір Ковпик помер у 1970 році^[2].

Колеги характеризували Федора Ковпика як м'яку, доброзичливу, чуйну та порядну людину. Доброго товариша, який любив свою справу та був сміливим і далекоглядним у питанні підбору працівників^[6].

Науковий доробок

Федір Ковпик займався дослідженнями у галузі макаренкознавства, цій тематиці, окрім численних статей та доповідей на конференціях, він присвятив свою кандидатську дисертацію, яка залишилася незахищеною^[6].

Наукові праці^[2]:

Естетика праці в творах А. С. Макаренка // Радянська школа 1959. N 6. C. 69-72.
Основи естетичних поглядів А. С. Макаренка // Наукова конференція, присвячена ХХІ з'їздові КПРС: [Тези доп.] / Харк. держ. бібл. ін-т. Х., 1959. С. 77-79.
А. С. Макаренко як організатор художнього виховання в дитячому колективі // Конференція, присвячена підсумкам наукової роботи за 1959 рік (4-6 лютого 1960 р.): [Тези доп.] / Харк. держ. бібл. ін-т. Х., 1960. С. 83-87.
А. С. Макаренко — організатор культосвітньої роботи // V звітно-наукова конференція: Підсумки наук. роботи за 1960 р. (7-10 лют. 1961 р.): Прогр. і тези доп. / Харк. держ. бібл. ін-т. Х., 1961. С. 46-48.
А. С. Макаренко про естетичне виховання: Лекція для студ. по курсу «Історія педагогіки» / Харк. держ. бібл. ін-т. Х., 1961. 34 с.
Естетика дисципліни в педагогічній спадщині А. С. Макаренка // Радянська школа 1961. N 4. С. 21-25.
А. С. Макаренко про естетику дисципліни в дитячому колективі // Наук. зап. / Харк. держ. бібл. ін-т. Х., 1962. Вип. 6: Питання історії культосвітньої роботи. С. 171—189.
Н. К. Крупська — видатний радянський педагог // ХІІІ звітно-наукова конференція, присвячена 100-річчю з дня народження Н. К. Крупської: Підсумки наук. роботи за 1968 р. (20, 21, 22 лют. 1969 р.): Прогр. і тези доп. / Харк. держ. ін-т культури. Х., 1969. С. 51-54.

Нагороди

орден Червоної зірки (17.08.1944, 16.06.1945)^[1]^[5]
медаль «За бойові заслуги» (26.03.1944)^[4]
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (09.05.1945)^[7]
знак Міністерства культури СРСР «За відмінну роботу» (1967)^[6]

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Наградной лист Ковпик Федор Терентьевич Орден Красной звезды. Память народа (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 4 жовтня 2022.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Євсеєнко, Онуфрієва, Раскіна, 2000, с. 139.
↑ ^а ^б ^в Раскина, Козицкая, 2004, с. 657.
↑ ^а ^б Наградной лист Ковпик Федор Терентьевич Медаль «За боевые заслуги». Память народа (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 4 жовтня 2022.
↑ ^а ^б Наградной лист Ковпик Федор Терентьевич Орден Красной звезды. Память народа (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 4 жовтня 2022.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Раскина, Козицкая, 2004, с. 658.
↑ Наградной документ Ковпик Федор Терентьевич Медаль «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг.». Память народа (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 4 жовтня 2022.

Джерела

Раскина Т. С. Институт поднимался из руин: Ковпик Фёдор Терентьевич // Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьк. вузов (1805—2004 гг.) : [рос.] / Раскина Т. С., Козицкая И. В. ; Под общ. ред.: В. И. Астаховой, Е. В. Астаховой;. — Харьков : Изд-во НУА, Золотые страницы, 2004. — С. 657—658. — 748 с. — ISBN 966-8558-08-1. — ISBN 966-8494-51-2.
Ковпик Федір Терентійович // Друковані праці викладачів та співробітників Харківської державної академії культури (1947-1998) Ч.1: Бібліогр. покажч / Уклад.: С. В. Євсеєнко, О. М. Онуфрієва, Т. С. Раскіна та ін. — Харків : Харківська державна академія культури, 2000. — С. 139. — 398 с. — ISBN 966-7352-28-5.