* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 10 січня 2024.
Макси́м Анато́лійович Кова́ль (нар. 9 грудня 1992, Запоріжжя, Україна) — український футболіст, воротар грецького клубу «Каламата». Грав за збірну України.
У дитинстві займався гімнастикою і плаванням, але незабаром почав грати у футбол. Виступав як нападник, але перший тренер гравця Віктор Трегубов поставив Максима у ворота. З 2004 по 2008 роки виступав у ДЮФЛ за запорізький «Металург». Влітку 2008 року був переведений у «Металург-2».
1 листопада 2009 року дебютував за основу «Металурга» в Прем'єр-лізі у матчі проти ужгородського «Закарпаття» (3:0)[2], Коваль показав дуже впевнену гру[3]. 29 листопада цього ж року зіграв «на нуль» проти «Динамо» (Київ), відбивши удар після пенальті Артема Мілевського.
Інформація про те, що воротарем цікавиться київське «Динамо», почала з'являтися ще наприкінці 2009 року. 25 липня 2010 року на прес-конференції після виїзної гри проти «Карпат» (поразка 0:1) головний тренер «Металурга» підтвердив, що це був останній матч Максима Коваля в складі запоріжців[4]. Вартість переходу до «Динамо» оцінювалася у 4 млн доларів[5][6].
26 липня 2010 року київське «Динамо» офіційно підтвердило інформацію про укладання контракту з гравцем[7].
У сезоні 2012-13 став основним воротарем «Динамо». Перші 8 турів чемпіонату незмінно стояв у рамці воріт. Проявив себе у матчах 3 кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів проти «Феєнорда». Матч у Києві завершився перемогою «Динамо» 2-1. В матчі-відповіді Коваль зробив ряд сейвів, і вже на останніх хвилинах «Динамо» вирвало перемогу 0-1 і пройшло далі. В матчах плей-оф проти менхенгладбахської Борусії також якісно відстояв на воротах. З загальним рахунком двох матчів 4-3 на користь «Динамо», воно пройшло в груповий раунд. Незважаючи на хорошу гру, у збірній тренери надавали перевагу Андрію Пятову. Після закінчення сезону Коваля було визнано найкращим молодим гравцем чемпіонату України за версіями УЄФА та World Soccer, а також найкращим воротарем чемпіонату України.
3 березня 2015-го року Коваль перейшов до ужгородської «Говерли»[8].
31 серпня 2015 стало відомо, що Максим Коваль уклав угоду з данською командою «Оденсе»[9].
20 січня 2018 року на правах оренди перейшов до іспанського «Депортіво»[10].
24 липня 2018 року перейшов на правах оренди на 1 рік до саудівського клубу «Аль-Фатех». у 2019 році уклав з цим клубом вже повноцінний контракт. 29 червня 2022 року залишив «Аль-Фатех» у зв'язку з закінченням терміну дії контракту.
За юнацьку збірну України до 17 років дебютував 10 вересня 2008 року в матчі проти Румунії (4:0). Всього за збірну до 17 років провів 8 матчів.
У юнацькій збірній до 19 років дебютував 4 липня 2009 року в матчі проти Росії (0:0). Коваль поступається місцем в основі Ігорю Левченко.
1 червня 2012 року зіграв свій перший матч за головну збірну — в перерві Максим замінив Олександра Горяїнова в товариському матчі зі збірною Австрії.
Максим став одним з трьох воротарів (разом з Андрієм П'ятовим та Олександром Горяїновим), котрі були заявлені на Євро-2012.
Батько Анатолій Вікторович займався футболом у школі запорізького «Металурга»[11]. Родичі його матері займалися легкою атлетикою професійно.
Улюблена футбольна команда Максима Коваля — лондонський «Челсі», найкращими воротарями Коваль вважає Ікера Касільяса та Ігоря Акінфєєва[12].
8 січня 2015 року Максим одружився з Каріною Левінською[13].
Біографії Український футбол Запоріжчина