Олекса́ндр Ві́кторович Климе́нко (16 листопада1980, Макіївка, Донецька область, УРСР) — колишній український підприємець, проросійський політик і громадський діяч. Колишній Міністр доходів і зборів України (24 грудня 2012 — 27 лютого 2014). Представник українського олігархічного клану, відомого як «Сім'я Януковича». Перебуває у розшуку українських спецслужб і переховується в Росії від слідства.
2011 — отримав ступінь кандидата економічних наук зі спеціальності «економіка та управління національним господарством».
Кар'єра
1997—2005 — з братом Антоном Клименком став засновником і керівником ряду підприємств, які до 2004 року були консолідовані під управлінням холдингу «Група компаній Анталекс».[2]
З серпня 2005 року — виходить з бізнесу, починає кар'єру політика. Пройшов шлях до заступника начальника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Донецька.
У 2010 році призначений першим заступником голови Державної податкової адміністрації Донецької області.
З 24 вересня 2010 року — голова Державної податкової адміністрації Донецької області.
18 лютого 2011 року став заступником голови Державної податкової служби України.
7 листопада 2011 року став головою Податкової служби України.
24 серпня 2012 року отримав звання головного державного радника податкової служби.
24 грудня 2012 року став Міністром доходів і зборів України.
27 лютого 2014 року, після Революції гідності, Верховна Рада відправила Уряд у відставку та звільнила всіх міністрів[3], зокрема й Олександра Клименка.
Після нетривалої відсутності в публічній політиці завів рекламні сторінки в соціальній мережі Facebook[4] і Twitter[5]. У лютому 2015 завів аккаунт у соціальній мережі Instagram[6]. У серпні 2015 року в мережі з'явився рекламний офіційний YouTube-канал[7] і сайт політика[8].
Кримінальні провадження
Після Революції Гідності, наприкінці лютого 2014-го, разом з родиною покинув територію України, пояснивши це «політичними переслідуваннями» та «загрозою життю»[9]. Його брат Антон також покинув Україну, продавши 2014 року бізнес-активи.
Країни, в яких Олександр під санкціями
З 21 лютого 2014 року перебуває в розшуку. 28 лютого 2014 року уряди Австрії[10] й Швейцарії[11] оголосили про арешт активів Клименка. 15 травня 2014 року Рада ЄС заморозила всі його рахунки[12][13]. Клименко заявив, що не має рахунків поза Україною[14].
Клименка звинувачують за низкою кримінальних проваджень: участь у злочинній організації колишнього президента Януковича, зловживання службовим становищем в інтересах останнього. Зокрема, він є фігурантом кримінальної справи за ч. 2. ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України, звинувачується в розкраданні 3 млрд грн з бюджету[15]. 29 квітня 2014 року щодо Клименка було винесено повідомлення про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ККУ.
В кінці травня СБУ оголосила його в розшук, його було звинувачено у тому, що він за попередньою змовою з іншими особами підконтрольного відомства організував в Одеській, Київській, Донецькій і Харківській областях так звані «програмні» підприємства для надання розмитнення товарів на території України за значно заниженою митною вартістю. Крім того, Клименка звинуватили у тому, що протягом 2012—2013 років він організував і захищав схеми ухилення від сплати податків підприємствами реального сектора економіки. Через незаконну діяльність підприємств та Клименка бюджету завдано збитків розміром 6 млрд грн.
2014 року СБУ заявило про причетність Клименка до фінансування масових заворушень в Одесі 2 травня, які призвели до загибелі людей. Цю інформацію без надання доказів розповсюдила співробітниця прес-служби СБУ Катерина Косарева. Клименко відкинув звинувачення, подав до суду. 6 серпня 2014 року Шевченківський суд Києва зобов'язав СБУ спростувати цю інформацію, назвавши оприлюднену заяву неправдивою[16]. В результаті Клименко став першим з українських екс-чиновників-втікачів часів Януковича, хто в судовому порядку спростував звинувачення.
3 листопада 2014 року, апеляційний суд також визнав недостовірними озвучені СБУ відомості про причетність Клименко до подій в Одесі[17].
4 лютого 2015 року в Генпрокуратурі України заявляли, що Клименко оголошений в розшук Інтерполом[18].
11 серпня 2016 року Печерський суд Києва відмовив Прокуратурі України в заочному слідстві стосовно колишнього Клименка[19][20]. Як заявила згодом військова прокуратура, протягом 2011—2013 Клименко зареєстрував на свого батька низку офшорних компаній на Британських Віргінських островах і на Кіпрі. Гроші, виведені з бюджету за допомогою цих компаній легалізовувались в європейських банках через офшорні рахунки і частково поверталися до приватних компаній України. Також у справі фігурував брат Клименка Антон. У вересні 2019 року єдиний свідок у цій справі, донецький підприємець Владислав Дрегер у відеозверненні заявив, що всі його покази було сфальшовано. Зокрема, Дрегер заявив, що покази були сфальшовані ним за планом, розробленим спільно з військовим прокурором Анатолієм Матіосом та його прокурорами[21].
Станом на 2019 рік, за жодним з кримінальних проваджень щодо Клименка, не винесено вироків суду. Одне з проваджень було передано до суду[22]. Клименко називає тиск на нього «політичним»[23].
19 травня 2020-го у ВАКС заявили, що Клименко не перебуває в міжнародному розшуку, а тому його заочний арешт було скасовано[24].
Публічна діяльність після лютого 2014 року
Ряд колишніх журналістів медіахолдингу Мультимедіа-інвест груп (газета і радіо Вести, журнал Вести. Репортер, телеканал UBR) називали Клименка справжнім власником компанії, натомість публічно таким себе називав Ігор Гужва[25][26]. У липні 2015 року Гужва оголосив про продаж своєї частки і відхід з поста глави холдингу і редактора газети «Весті». Новим головою холдингу стала колишній прес-секретар і цивільна дружина Клименка, Ольга Семченко[27].
У листопаді 2014 року Клименко заявив про початок роботи ініціативи «Відновлення Донбасу»[28].
12 грудня 2015 обраний головою партії «Успішна країна»[29]. З'їзди партії постійно зривають представники партіотично налаштованих об'єднань[30][31][32]. У червні 2018 року Міністерство юстиції ініціювало судовий розгляд про заборону партії[33]. В офісах та житлі членів партії проводилися обшуки СБУ та військовою прокуратурою, а голову виконавчої ради партії звинуватили в державній зраді й закликах до розвалу конституційної цілісності країни[34].
Восени 2017 року був запущений проект «Klymenko Time», над яким, серед інших, працювала колишня співробітниця холдингу «Вести-Україна»[35].
У вересні 2017 Клименко створив «правозахисну платформу „Успішна варта“», що декларувала надання правової допомоги та моніторингу порушень прав людини в Україні[36].
2022 року президент Зеленський позбавив Клименка українського громадянства[37].
Відзнаки та рейтинги
Відзнаки
02.07.2007 — Почесна грамота виконкому Донецької міської ради.
10.11.2010 — Нагрудний знак Державної податкової адміністрації України «За заслуги».
29.06.2011 — Нагрудний знак Державної митної служби України «За митну безпеку держави» ІІ ступеня.
07.11.2011 — Нагрудний знак Державної податкової служби України «Почесний працівник державної податкової служби України».
22.02.2012 — Відомча заохочувальна відзнака Управління Державної охорони України «За сприяння державній охороні».
27.06.2012 — Нагрудний знак Міністерства внутрішніх справ України «Лицар Закону».
24.08.2012 — присвоєно спеціальне звання головного державного радника податкової служби[38].
14.12.2013 — присвоєно спеціальне звання головного державного радника податкової та митної справи[39].
Рейтинги
2012 рік — 17 місце в рейтингу 200 найвпливовіших українців за версією журналу «Фокус»[40].
2012 рік — 19 місце в рейтингу «ТОП-100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Кореспондент»[41].
2013 рік — 12 місце в рейтингу 200 найвпливовіших українців за версією журналу «Фокус»[42].
2013 рік — 8 місце в рейтингу «ТОП-100 найвпливовіших українців» за версією журналу «Кореспондент»[43].
Статки
Основні офіційні статки Клименко заробив, працюючи у бізнесі. Після переходу на держслужбу у 2005 році передав свої бізнес-активи у власність членів родини.
За 2011 рік Клименко задекларував майже 700 тис. гривень доходів, а члени його сім'ї — 21,353 млн гривень. Дохід Клименко від виконання обов'язків глави Податкової служби склав 114,26 тис. гривень. Основну частину коштів він заробив завдяки відсоткам та дивідендам — 580,455 тис. гривень[44].
За 2012 рік Клименко задекларував зарплату та інші виплати по трудовому або цивільно-правовому договору на рівні 165 тис. гривень. При цьому його дохід від дивідендів та відсотків склав 850 тис.гривень, дохід від відчуження нерухомості — 284 тисяч грн[45].
За інформацією ЗМІ, має наручний годинник «IWC Portuguese Vintage 1939 (Platinum)» вартістю 40 тис. $[46]. 2011 року на його руці журналісти також помітили годинник з рожевого золота швейцарської фірми A. Lange & Sohne[46].
Після втечі Клименка нове керівництво Міндоходів продемонструвало журналістам знахідки в будівлі Міністерства: металевий бункер для переговорів, оздоблену зону відпочинку (соляна кімната, боксерський ринг, сауна) та особисте крісло Клименка вартістю 70 тис. євро[47]. Клименко на Facebook заявив, що крісло коштує 4 тис. євро, а все, побудоване в будівлі Міндоходів під час його перебування на посаді міністра, за заявою Клименка, побудовано ним на власні кошти. Необхідність такого оздоблення він пояснив складним та насиченим графіком роботи[48].
↑1 мая в Херсоне проходило очень горячо. Херсонские факты: самые актуальные новости Херсона и Каховки за сегодня, события за день, главное за неделю, информационно-аналитическое интернет-издание (ru-RU) . Архів оригіналу за 21 Жовтня 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 15 Квітня 2014. Процитовано 16 Квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)