Ділянка із двоповерховим цегляним особняком, службами й парком була відокремлена від вулиці парканом із наріжними павільйонами. З 1872 належала княгині С. Кудашевій.
1877 року інженер шляхів сполучення, статський радник, барон Рудольф Штейнгель викупив типову для тих часів садибу-кам'яницю. Архітектор Володимир Ніколаєв перебудував її у стилі неоготики. Оскільки В. Ніколаєв відмовився від нагляду за будівництвом, власник запросив академіка архітектури Віктора Сичугова. Добудову завершено, ймовірно, у 1877—1879 роках.
1901 року садибу придбав лікар, професор Київського університету, один із засновників київської неврологічної школи Михайло Лапінський. Професор заснував тут фізіотерапевтичний санаторій із водолікуванням, світлолікуванням й електротерапією, що діяв до 1919 року. З протилежного боку маєтку, що виходить на Мало-Володимирську вулицю (Олеся Гончара, 60), Михайло Лапінський 1908 року зводить багатоповерховий прибутковий будинок із рисами романтичного готичного замку (Замок доктора)[2][3].
У 1976—1981 роках найстарішу частину особняка зруйнували та звели натомість новий корпус для Київського науково-дослідного інституту ортопедії МОЗ УРСР. У 1980-х роках будинок відреставрували за проєктом архітекторки Валентини Корнєєвої[4][5].
Замок барона
Парк із фонтаном
Архітектура
Особняк
Особняк розташований у глибині ділянки, чоловим фасадом виходить на Бульварно-Кудрявську вулицю. Уздовж особняка проходив ґратчастий паркан, з вежками по межах садиби та сторожкою садівника біля брами.
Будинок — двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з підвалом, наріжною вежею, ґанком, під’їздом і терасою.
В обробці фасадів використано елементи англійської готики: характерні абриси віконних і дверних прорізів, сандрики, фіали, зубчасте завершення стін, готичний рисунок кам'яного балконного огородження, маскарон у вигляді лев'ячої голови, консоль для скульптури. Композиційне вирішення асиметричне, південно-західне наріжжя завершує декоративна вежа, на якій за давнім лицарським звичаєм підіймали прапор на знак перебування господаря вдома. Металеві ковані ґрати вітражованої лоджії мають закомпоновані у візерунку ініціали власників, зокрема — «R.S» (Рудольф Штейнгель). Декор фасадів цегляний[4][6].
Інтер'єри декоровано в стилі неоренесанс. Художнє ліплення стель і стін характеризується ретельністю опрацювання деталей. Збереглись унікальні витвори ужиткового мистецтва: облицьовані поліхромними кахлями й різьбленим білим мармуром каміни, дерев'яні панелі, чавунне литво і кований метал огородження парадних сходів[4].
Флігель
За новим корпусом інституту міститься флігель, старий лікувальний корпус. Його спорудили наприкінці ХІХ сторіччя. Флігель має мальовничу наріжну вежу та декоративні деталі у дусі готики[4].
Парк
На території особняка розпланували англійський парк-сад зі стежками, алеями, клумбами, фонтаном, альтанками, містками й ставком[2].
,_27.jpg)
.jpg)
