Зала Слави IAAF (англ.IAAF Hall of Fame) — заснована 2012 року на честь 100-річного ювілею ІААФ з метою вшанування найзначніших досягнень легкоатлетів та підвищення інформованості суспільства стосовно легкої атлетики як виду спорту, її багатої історії та досягнень.
Запис у Залі Слави - найвища відзнака досягнень легкоатлета, вінець спортивної кар’єри, що віншує його перемоги і рекорди.[1]
Оголошення про створення Зали Слави ІААФ – 8 березня 2012.
Відкриття Зали Слави ІААФ та інавгурація достойників – у листопаді, 24 числа в Барселоні на підсумковому Святкуванні 100-річчя ІААФ.
Від моменту оголошення до інавгурації - період, протягом якого названі імена 24 легкоатлетів, котрі започатковують Залу Слави ІААФ.
Оприлюднення імен - на честь певної спортивної події впродовж року 100-літнього ювілею ІААФ.
У момент оголошення про створення Зали Слави ІААФ – оприлюднені імена дванадцятьох легкоатлетів. Ще імена дванадцятьох спортсменів оприлюднили протягом піврічної підготовки до святкування ювілею.
Ірена Шевінська
Підбір кандидатів
Критерії відбору достойників (мінімальні показники) Зали Слави ІААФ:[2]
Дві перемоги на Олімпійських іграх або на Чемпіонатах світу
Один світовий рекорд
10 років після припинення спортивної кар'єри
Після святкування сторічного ювілею ІААФ, починаючи з 1913 року, заплановане щорічне визначення 4 спортсменів – членів Зали Слави ІААФ.
Відбіркова комісія
Для забезпечення незалежності і прозорості роботи, Відбіркова комісія Зали Слави ІААФ сформована із експертів у галузі легкої атлетики та досвідчених працівників Асоціації легкоатлетичної статистики (ATFS).
Очолює комісію – Перший віце-президент ІААФ Роберт Херш (США) (англ.Robert Hersh (USA))[3], з досвідом роботи в АТФС понад 35 років.[4]
Члени Зали Слави IAAF
Найбільше серед перших членів Зали Слави - американців (8 спортсменів), на другому місці - українці (2 спортсмени, виступи починали ще за СРСР). Жінок — 8, чоловіків — 16. 2013 року членів Зали Слави стало на 12 спортсменів більше (найбільше - колишнього СРСР - 3 спортсмени, на другому місці США - 2 спортсмени). Жінок — 5, чоловіків — 7. Всього у Залі Слави — 36 спортсменів.
ОІ - кількість перемог на Олімпійських іграх; ЧС - кількість перемог на Чемпіонаті світу; СР - кількість світових рекордів; * - примітки
XV Латиноамериканський чемпіонат з легкої атлетики, Баркісімето, Венесуела, де Куба завоювала 18 медалей (8 золотих) і зайняла 2 загальнокомандне місце
18-й Чемпіонат Африки в Порто-Ново, Бенін (26.06-01.07), де кенійська команда виграла 27 медалей (9 -золотих) і посіла друге місце в загальному підсумку.
↑Першим спортсменом, хто виграв чемпіонат світу на 200 м і 400 м. Перша людина, яка пробілга 400 м у залі менше ніж за 45 секунд
↑Проявила себе у багатьох видах спорту і досягла найвищих результатів. Протягом 1932 року виграла два олімпійських золота і встановила три світових рекорди
↑Виграв три чемпіонати світу поспіль, чемпіонат світу у закритому приміщенні і Олімпіаду в Атланті. Легенда десятиборства 90-их років ХХ століття
↑Перший, хто стрибнув вище 6.00 м і вище 20 футів. Шестикратний чемпіон світу. Чотирикратний чемпіон світу у приміщенні. Олімпійський чемпіон. Автор чинних світових рекордів (на листопад 2013)
↑Єдиний спортсмен, котрий володів одночасно (близько години) усіма світовими рекордами у бігу на середні дистанції
↑Перша жінка, котра стрибнула вище шести футів (1,83 м). Залишалася непереможною протягом більш ніж десяти років (з 1957) у 140 змаганнях. На літніх Олімпійських іграх в Римі у 1960 році вона стрибнула на 14 см вище другого місця. Це є найбільша переваг
↑У 1984-1989 роках перемагала у 54 змаганнях поспіль. Виграла усі міжнародні чемпіонати і стрибнула 197 разів вище 2.00 метрів - більше ніж будь-хто зі стрибунів у висоту до неї
↑Була першою австралійською жінкою, котра встановила рекорд світу з легкої атлетики, а також першою австралійської жінкою, яка виграла золоту олімпійську медаль легкої атлетики