Екстремі́зм (від фр.extremisme, лат.extremus — крайній) — прихильність крайнім поглядам і, особливо, методам, діям, заходам у політиці.
Різновиди
Серед таких методів можна відзначити провокацію заворушень, громадянську непокору, терористичні акції, методи партизанської війни. Найбільш радикально налаштовані екстремісти часто заперечують в принципі будь-які компроміси, переговори, угоди.
Чинники
Зростанню екстремізму зазвичай сприяють: соціально-економічні кризи, різке падіння життєвого рівня основної маси населення, тоталітарний політичний режим з придушенням владою опозиції, переслідуванням інакомислення. В таких ситуаціях крайні заходи можуть стати для деяких осіб та організацій єдиною можливістю реально вплинути на ситуацію, особливо якщо складається революційна ситуація чи держава охоплена тривалою громадянською війною — можна говорити про «вимушений екстремізм».
С. Брехаря Екстремізм політичний // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 238. — ISBN 978-966-611-818-2.
Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х.: Право, 2015.
Борисов С. В. Преступления экстремистской направленности: проблемы законодательства, теории и практики: Монография. — М.: Международный юридический институт, 2010. — 256 с. [1] [Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine.]
