PROFILBARU.COM

Дімара Михайло Васильович
Дімара Михайло Васильович
Народився	3 жовтня 1876
Помер	20 червня 1979 (102 роки)
Країна	УРСР → Україна
Галузь	лікар
Відомий завдяки:	Заслуги в розвитку системи охорони здоров'я

Дімара Михайло Васильович (3 жовтня 1876, Годунівка — 20 червня 1979) — заслужений лікар УРСР, почесний громадянин Кременчука.

Життєпис

Михайло Васильович Дімара народився 3 жовтня 1876 р. в с. Годунівка колишнього Пирятинського повіту Полтавської губернії в родині священника. Після закінчення Полтавської духовної семінарії вступив до Юр'ївського (нині Тартуського) університету на медичний факультет, який закінчив з відзнакою в 1902 р.

7 липня 1903 р. зарахований ординатором терапевтичного відділення Кременчуцької губернської земської лікарні.

1 квітня 1904 обраний завідувачем інфекційним відділенням і прозектурою.

У 1904—1905 рр. перебуває у діючій армії в Маньчжурії полковим лікарем, а після звільнення в запас повернувся до Кременчука на попереднє місце роботи.

У 1914—1918 рр. перебував на посаді лікаря артилерійського полку в діючій армії на фронтах Першої світової війни, в 1919 повернувся у Кременчук і працював завідувачем інфекційним відділенням.

З 1921 р. очолив терапевтичне відділення, одночасно до 1927 р. виконуючи обов'язки головного лікаря. За цей час була проведена реорганізація Кременчуцької губернської земської лікарні в Першу міську радянську. Крім існуючих терапевтичного, хірургічного, інфекційного, венерологічного відділень, були відкриті спеціалізовані: акушерське, гінекологічне, отоларингологічне, офтальмологічне, протитуберкульозне та педіатричне відділення.

Протягом 1927—1972 рр. очолював терапевтичне відділення (з перервою з липня 1941 до березня 1944, коли під час Другої світової війни перебував в евакуації). З 1944 до 1947 рр. паралельно з основною роботою виконував обов'язки судового медичного експерта.

З 1904 р. за сумісництвом займався педагогічною діяльністю: 1904—1913, 1921—1941, 1944—1964 — працював викладачем Кременчуцької фельдшерсько-акушерської школи (з 1954 — Кременчуцьке медичне училище); в 1931—1934 — доцент Кременчуцького філіалу Харківського інституту удосконалення лікарів та Кременчуцького виробничого медичного інституту.

Впродовж професійної діяльності займався науковою роботою, є автором низки наукових праць, опублікованих у наукових медичних журналах.

З 1904 р. був членом Кременчуцького товариства лікарів, протягом 1931—1957 — його головою, в 1957—1979 — почесним головою Кременчуцького науково-медичного товариства. Був учасником усіх з'їздів всесоюзного на республіканських товариств терапевтів.

Неодноразово підвищував свою кваліфікацію у кращих клініках, у тому числі до 1917 р. за кордоном — у Берліні та Відні.

Михайло Васильович брав активну участь у громадському житті Кременчука, неодноразово обирався до Кременчуцької міської та Полтавської обласних рад депутатів трудящих і, як найстаріший депутат, відкривав сесії міської ради.

Нагороди

Два ордени Леніна (1948, 1953)
Медаль «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.».
«Заслужений лікар УРСР» (1946)
за заслуги в розвитку системи охорони здоров'я в Кременчуці надано звання «Почесний громадянин міста Кременчука».^[1]^[2]

Вшанування пам'яті

на карті міста Кременчука з'явилася вулиця Доктора Дімари^[3].

Джерела

↑ Осташко О. І. Почесні громадяни міста Кременчука [Текст] / А. М. Лукашова, О. П. Шаблій, О. І. Осташко . ─ Кременчук: Кременчук, 2003 . ─ 418 с. : іл.
↑ Рішення V сесії Кременчуцької міської ради депутатів трудящих від 29 вересня 1967 року
↑ Рішення XXXVIII сесії 5 скликання від 24.02.2009 р.

Література

Кременчуг: любимый город [Текст] / [авт. кол. А. Н. Лушакова, И. М. Соколова, Е. В. Коваленко и др.] . ─ [Сумы]: [Университетская книга], 2019 . ─ 495 с. : ил.