Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Допоміжні речовини

Допоміжні речовини
Протилежне активний фармацевтичний складник
CMNS: Допоміжні речовини у Вікісховищі

Допоміжні речовини (ексципієнт[1], англ. excipient) — це умовна група складових компонентів, що входить до фармацевтичної системи медичного препарату (за винятком діючих речовин)[2]. Тобто допоміжні речовини — це усі додаткові речовини, необхідні для приготування лікарського препарату окрім активної речовини(АФІ) та пакування.[3][4]

Допоміжні речовини, як і основні речовини підлягають реєстрації та допуску (дозвіл на застосування). Наприклад, станом на 2003 рік в Україні таких речовин було ~ 600.[5]

Класифікація

За метою використання

Дана класифікація, як і поняття «допоміжні речовини», певним чином умовна. Багато сполук може виконувати 2 чи більше функцій, а також серйозно змінювати властивості та особливості дії препарату.

Носії

Носії діючих речових, тобто формотворні допоміжні речовини.

  • Наповнювачі
  • Основи
  • Розчинники (спирт етиловий, гліцерин, комбіновані розчинники, тощо)
  • Піноутворювачі
  • Плівкотворні
  • Гелеутворювачі

Стабілізатори

  • Емульгатори
  • Загущувачі
  • Консерванти

Ароматизатори

Барвники

Гідрофілізатори

Солюбілізатори

Пролонгатори

Коригенти

За походженням

Неорганічні

Органічні

Природні Білки:

Полісахариди

Ліпіди синтетичні та напівсинтетичні

За хімічною структурою

Низькомолекулярні сполуки

Високомолекулярні сполуки

Поверхневоактині речовини

  • Катіонні
  • Аніонні
  • Неіоногенні

Використовуються як стабілізатори, гідрофілізатори, солюбілізатори.


Відносна інертність проти абсолютної

Хоч допоміжні речовини свого часу вважалися «неактивними» інгредієнтами, тепер зрозуміло, що іноді вони можуть бути «ключовим визначальним фактором ефективності лікарської форми»;[6][7] іншими словами, їхній вплив на фармакодинаміку та фармакокінетику, хоча зазвичай незначний, не можна вважати незначними без емпіричного підтвердження, а іноді вони важливі. З цієї причини в базових дослідженнях і клінічних випробуваннях їх іноді включають до контрольованих речовин, щоб мінімізувати плутанину, відображаючи, що в іншому випадку відсутність активного інгредієнта не буде єдиною змінною, оскільки відсутність допоміжної речовини не завжди можна вважати змінною.[8] Такі дослідження називають, контроль допоміжних речовин або контроль носіїв.

Див. також

Примітки

  1. Допоміжні речовини
  2. І. М. Перцев, О. А. Рубан. Допоміжні речовини: сучасний погляд у контексті створення фармацевтичних систем. Аптека. #973 (2) 19.01.2015. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2015.
  3. О. І. Тихонов, Т. Г. Ярних, 2019, С.21
  4. ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ 2001/83/ЄС від 6 листопада 2001 року (С.4)
  5. Н А К А З 15.01.2003 N 8 , МОНУ
  6. Г. П. Смойловська та інш., 2017, С.12
  7. Lokesh, Bhattacharyya; Stefan, Schuber; Sheehan, Catherine; William, Roger (2006). Excipients: Background/Introduction. У Katdare, Ashok; Chaubal, Mahesh (ред.). Excipient Development for Pharmaceutical, Biotechnology, and Drug Delivery Systems. CRC Press. ISBN 9781420004137. OCLC 476062541.
  8. JOSHUA POTTEL (24 липня 2020). The activities of drug inactive ingredients on biological targets. Science. 369 (6502): 403—413. doi:10.1126/science.aaz9906. PMC 7960226. PMID 32703874.

Джерела

Література

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya