Дженніфер Анна Елі (англ. Jennifer Anne Ehle, МФА: [/ˈiːli/] Ілі; 29 грудня 1969(19691229), Вінстон-Сейлем, штат Північна Кароліна, США) — американо-британська акторка театру і кіно. Найбільше знана як виконавиця ролі Елізабет Беннет у телесеріалі «Гордість і упередження» 1995 року, за яку вона здобула премію «BAFTA» у номінації «Найкраща жіноча роль».
Також виконувала ролі другого плану у таких фільмах як «Вайльд» (1997), «Сонячне сяйво»[en] (1999), «Промова короля» (2010), «Тридцять хвилин по півночі» (2012), «Робокоп» (2014).
Життєпис
Дженніфер Елі народилася в сім'ї американського письменника Джона Елі[en] та англійської актриси Розмарі Гарріс. Вона має англійське, німецьке і румунське (прабабуся по материній лінії) коріння.
Ще у три роки Дженніфер дебютувала на театральній сцені — зі своєю матір'ю, яка виконувала роль Бланш Дюбуа у відродженій на Бродвеї виставі «Трамвай Бажання» Теннессі Вільямса.
Дженніфер провела дитинство у Великій Британії та США. Вона поміняла 18 шкіл, серед яких була Академія мистецтв у Інтерлошені[en] (штат Мічиган). Драматичне мистецтво Елі вивчала у Школі мистецтв Північної Кароліни[en] і в лондонській Центральній школі мови і драми.
Кар'єра
1992 року режисер Пітер Гол узяв Дженніфер Елі на роль у телевізійній адаптації роману Мері Веслі «Ромашкова галявина»[en]. У серіалі Дженніфер і її мати виконали роль одного персонажа у різному віці. Цей серіал, що вийшов на британському телеканалі «Channel 4», розповідає про долю сім'ї двоюрідних братів і сестер від 1939 року до сьогодення.
1995 року виконання ролі Елізабет Беннет у телесеріалі BBC за романом Джейн Остін «Гордість і упередження» принесло Дженніфер премію «BAFTA». Згодом вона отримала роль у художньому фільмі «Дорога до раю»[en] (1997).
Дженніфер продовжила кар'єру, поєднуючи ролі в кіно і на театральній сцені. Її виступи одержали схвальні відгуки критиків, а 2000 року актриса здобула премію «Тоні» за найкращу головну роль у виставі «Істинне»[en] Тома Стоппарда. Це був її дебют на Бродвеї. Того ж року на цю премію номінувалася і мати Дженніфер Розмарі Гарріс за роль у виставі «Слушний час»[en].
Після перерви Дженніфер Елі повернулася на сцену 2005 року у виставі «Філадельфійська історія»[en] режисера Кевіна Спейсі у лондонському театрі «Олд Вік»[en]. Наступного року вона зіграла роль Леді Макбет у виставі «Макбет» за твором Шекспіра. Свою другу премію «Тоні» Дженніфер одержала за виконання ролей трьох персонажів у триптиху Тома Стоппарда «Берег Утопії»[en], що йшов від жовтня 2006 до травня 2007 року.
Пізніше Дженніфер Елі знялася в таких стрічках, як «Перед дощем»[en] (2007) спільного британо-індійського виробництва, «Гордість і слава» (2008), де її партнерами на знімальному майданчику були Едвард Нортон і Колін Фаррел, у телефільмі CBS «Дочка Расселів». Також вона знялася у фільмі Іштвана Сабо «Сонячне сяйво»[en], де знову разом зі своєю матір'ю виконала роль одного й того ж персонажа у різні періоди його життя.
2010 року Елі виконала одну з головних ролей у виставі «Містер та місіс Фітч», яку представив нью-йоркський театр «Second Stage Theatre»[en].
Окрім того Дженніфер Елі виконала одну з другорядних ролей у стрічці «Промова короля» (2010), де головну роль зіграв її партнер по серіалу «Гордість і упередження» Колін Ферт.
2015 року на екрани вийде фільм «П'ятдесят відтінків сірого» за однойменним романом. Дженніфер зіграє роль Карли Мей Вілкс, матері головної героїні.
Особисте життя
Від початку знімання «Гордості і упередження» Елі зустрічалася з виконавцем ролі Містера Дарсі Коліном Фертом.
29 листопада 2001 року вона вийшла заміж за письменника Майкла Раяна. У них двоє дітей — син Джордж (нар. 6 лютого 2003) і дочка Талула (нар. 4 березня 2009).
Роботи в кіно і на телебаченні
Нагороди та номінації
Примітки
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|