У 1941 році він пішов на фронт. Після закінчення Німецько-радянської війни, в 1946 році, сержант М. Г. Гржибовський повернувся до рідного радгоспу ім. В. Чкалова і зайнявся відновленням садівництва, очолив бригаду № 14. Закінчив вечірню школу, трирічні курси садівників і Білогірську школу садівників. Знання, досвід, організаторські здібності молодого фахівця вивели бригаду в одну з передових у Криму.
Розробив свою систему догляду за плодовими насадженнями з використанням залуження, застосування сидератів, індивідуальний підхід до обрізки дерев з урахуванням сортів, пізні вологозарядні поливи у грудні — січні та інші агротехнічні прийоми, що дало змогу отримувати високі врожаї. У 1958 році бригада зібрала в Комсомольському саду, закладеному в довоєнний період, по 508 центнерів фруктів із гектара. Указом Президії Верховної Ради СРСР йому в лютому 1958 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Одержання високих врожаїв фруктів стало нормою роботи бригади. Досвід роботи у 1966 році вивчали учасники виїзної сесії ВАСГНІЛ. За рішенням райкому партії та райвиконкому було засновано перехідний кубок М. Г. Гржибовського, який вручався садівничим бригадам, що добиваються найвищих врожаїв у районі.
Микола Гилярович брав активну участь у громадському житті району, області. Неодноразово обирався членом райкому, обкому партії, депутатом селищної, районної Рад. До 1989 року керував 14-ю бригадою.
↑Коновалов, Юрий Александрович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Санкт-Петербург : Академический проект, 2002. — Т. 5 (Кобозева—Коняхин). — С. 301.(рос.)
