Глухенький Тимофій Титович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Тимофій Титович Глухенький
Народився	22 січня (4 лютого) 1902(1902-02-04) Жадове
Помер	28 вересня 1980(1980-09-28) (78 років) Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	лікар
Alma mater	Північно-Кавказький державний університет
Заклад	Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Посада	професор
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Партія	КПРС

Тимофій Титович Глухенький (22 січня (4 лютого) 1902(19020204), Жадове — 28 вересня 1980, Київ) — український радянський терапевт, доктор медичних наук (з 1938 року), професор (з 1938 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1968 року).

Біографія

Народився 22 січня (4 лютого) 1902 року в селі Жадовому (тепер Семенівського району Чернігівської області). У 1925 році закінчив медичний факультет Північно-Кавказького (тепер Південний федеральний) університету, у 1925–1937 роках працював у цьому вузі: лікарем (1925–1929), асистентом (1929—1931), доцентом кафедри терапії (1931–1938), за сумісництвом деканом медичного факультету (1931—1938). Член ВКП(б) з 1930 року.

• у 1938–1941 роках — завідувач кафедри терапії, у 1938–1940 роках за сумісництвом — заступник директора з навчальної роботи Іжевського медичного інституту;
• у 1941–1944 роках — завідувач кафедри терапії, за сумісництвом заступник директора з навчальної роботи Північно-Осетинського медичного інституту у місті Орджонікідзе;
• у 1944–1945 і 1950–1957 роках — завідувач кафедр шпитальної, у 1946–1950 роках — пропедевтичної терапії, з 1944 року за сумісництвом — директор Львівського медичного інституту;
• у 1957–1975 роках — завідувач, у 1975—1980 роках — професор кафедри терапії педіатричного факультету Київського медичного інституту.

Могила Тимофія Глухенького

Помер на 79-му році життя 28 вересня 1980 року. Похований разом із дружиною у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′3.6″ пн. ш. 30°30′4.4″ сх. д.).

Родина

• Брат — дерматовенеролог, доктор медичних наук Тихон Глухенький (1896—1990).
  • Племінник — дерматовенеролог, доктор медичних наук Борис Глухенький (1925—2015)^[1].

Будинок Мар'яна Панчишина

З 1945 по 1957 рік жив і працював у Львові, у колишньому будинку лікаря Мар'яна Панчишина за адресою вулиця Кармелюка, 3. Для затвердження прав на будинок всиновив хлопчика, який з 1957 року, після переїзду родини до Києва, не фігурував у жодному особистому документі Глухенького. Окрім цього, здійснив низку неоднозначних майнових операцій, які детально описувала газета «Україна молода»^[1].

З 1990 року у будинку знаходиться Музей історії медицини Галичини імені Мар'яна Панчишина. З 2009 року за права на будинок судились нащадки Тимофія Глухенького — донька та онуки. У 2015 році Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ остаточно залишив будівлю музею у власності громади Львова^[2].

Наукова діяльність

Наукові дослідження присвячені діагностиці та лікуванню захворювань шлунково-кишкового каналу, серцево-судинної та дихальної систем; хвороб крові та кровотворення; лікуванню та профілактиці ендемічного зобу в Західних областях України. Вивчав лікувальні дії курортних чинників, зокрема бальнеотерапію на курортах Трускавці, Моршині, Любіні Великому; стан гіпофіз-адреналової системи у хворих з ураженнями внутрішніх органів.

Підготував 40 кандидатів наук. Автор близько 100 наукових праць, серед них кілька монографій. Основні праці:

• «Патогенез язвенной болезни желудка». Врач Дело, 1932;
• «Содержание глютатиона в крови больных с внутренними заболеваниями». Клин Мед 1936;
• «Лечение отечных больных хлористым аммонием и механизм действия этой соли» (докторська дисертація). Ростов-на-Дону, 1937;
• «Курорт Варзи-Ятчи и его лечебные свойства». Київ, 1940;
• «Клініка зобу в Західних областях України». 1947;
• «Терапевтична дія бальнеологічних ресурсів місцевих курортів — Трускавця, Моршина, Любіня Великого». 1950;
• «Лікування пневмонії довенним введенням сульфазолу». 1959;
• «Зобная болезнь». Київ, 1959;
• «Сердечно-сосудистая недостаточность при тиреотоксикозах и ее лечение». В книзі: Труды VII съезда терапевтов УССР, Київ, 1962 (співавторстві).

Примітки

1. Як «приручити» будинок
2. Суд залишив приміщення Музею історії медицини у власності громади Львова

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.