За розмірами Герцшпрунг перевищує деякі місячні моря видимої сторони. Однак, на відміну від них, лише невелика частина його площі покрита лавою. Це відноситься і до інших ударних структур зворотного боку Місяця: масштаб вулканічних вивержень там був набагато меншим, ніж на видимій стороні. Таким чином, Герцшпрунг є таласоїдом (ударний басейн, не заповнений темною лавою) і називається кратером, а не морем.
Опис
Цей кратер утворився в нектарскому періоді[4] в результаті падіння великого астероїда. Він являє собою багатокільцеву западину. Чітко виражені два кільця: 570 км в діаметрі (основне) і 270 км (внутрішнє). Крім того, в кратері є сліди і інших кілець (400 км і 140 км в діаметрі)[2]. Середня глибина Герцшпрунга — 4,50 км, об'єм — 640 000 км3 висота валу — 1,06 км. У межах внутрішнього кільця поверхня більш гладка і молода, ніж зовні. Це говорить про те, що вона покрита лавою, що вилилась значно пізніше утворення кратера. З кратером пов'язана негативна гравітаційна аномалія: гравітаційне прискорення там знижене на 45 мГал[5].
Герцшпрунг істотно зруйнований наступними ударами, які залишили на ньому безліч менших кратерів. Його вал на північному сході перекритий 120-кілометровим кратером Майкельсон, а на заході — 100-кілометровим кратером Вавилів. Інші найближчі сусіди Герцшпрунга — кратери Лукрецій на південному сході, Еванс на південному заході, Чосер на заході, Грігг на півночі.
Герцшпрунг покритий викидами від удару, що утворив басейн Моря Східного[2]. На ньому багато вторинних кратерів цього басейну (утворених тілами, викинутими при цьому ударі). Деякі з таких кратерів утворюють ланцюжки. Зокрема, південну частину кратера Герцшпрунг перетинає ланцюжок Лукреція. Променевої системи Герцшпрунг не має.
Сателітні кратери
Ці кратери, розташовані всередині кратера Герцшпрунг і на його краю, носять його ім'я з додаванням великої латинської літери:
↑ абвHertzsprung. Gazetteer of Planetary Nomenclature(англ.). International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 10 грудня 2014.
↑ абLunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
↑Wood C. A. (14 серпня 2004). Impact Basin Database(англ.). lpod.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 18 серпня 2014.
Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 0-521-81528-2.
Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 0-936389-27-3.
McDowell, Jonathan (July 15, 2007). «Lunar Nomenclature». Jonathan's Space Report. Retrieved 2007-10-24.
Menzel, DH; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). «Report on Lunar Nomenclature by The Working Group of Commission 17 of the IAU». Space Science Reviews 12: 136.
Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 0-304-35469-4.
Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 0-521-33500-0.
Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 0-913135-17-8.
.png)
.jpg)
