PROFILBARU.COM

Георгієвський Віктор Петрович
Георгієвський Віктор Петрович
Народився	23 червня 1937; Бахмут
Помер	20 січня 2018 (80 років); Харків
Країна	Україна
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор фармацевтичних наук
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За трудову доблесть» Медаль «Ветеран праці»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Георгієвський.

Ві́ктор Петро́вич Георгіє́вський (нар. 23 червня 1937(1937червня23), м. Артемівськ (зараз Бахмут) Донецької області — 20 січня 2018, м. Харків) — провізор, доктор фармацевтичних наук (1981), професор (1983), член-кореспондент НАНУ (2003) ^[1], академік Інженерної академії України (1992), академік Міжнародної інженерної академії (1995), дійсний член Нью-Йоркської академії наук (1997), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1991), кращий винахідник НАНУ (2002), лауреат Всеукраїнського конкурсу «Ділова людина України» (2001, 2004), головний науковий співробітник ДП «ДНЦЛЗ» (з 2008) та ДП «Науково-експертний фармакопейний центр» МОЗ України (з 2006) ^[2].

Біографія

Народився Віктор Петрович 23 червня 1937 р. у м. Артемівськ (зараз Бахмут) Донецької області. З 1954 по 1957 р. навчався на військовому факультеті у складі Харківського фармацевтичного інституту, потім продовжив навчання в 1-му Московському медичному інституті ім. Сеченова, який закінчив у 1959 р.

Свою трудову діяльність він почав у 1958 р. з посади хіміка-лаборанта, поступово просуваючись кар’єрними сходами до завідуючого лабораторією і відділом вивчення якості Всесоюзного науково-дослідного інституту хімії і технології лікарських засобів (1971 р.) і директора цього інституту (1989 р.) ^[3].

З 1989 по 2008 рік Віктор Петрович очолював провідний науковий заклад фармацевтичної галузі – Державний науковий центр лікарських засобів (ДНЦЛЗ), був головою спеціалізованої наукової ради при ДНЦЛЗ (1990-2007 рр.) з захисту дисертацій на здобування вчених ступенів кандидата і доктора фармацевтичних наук.

Саме завдяки працям В. П. Георгієвского на базі ДНЦЛЗ була створена найбільша в Україні та пострадянському просторі школа фармацевтичного аналізу і стандартизації лікарських засобів. Під його науковим керівництвом, на основі власних фундаментальних і прикладних досліджень, була організована система стандартизації виробництва і якості лікарських засобів в Україні. За його активної участі в 1992 році на базі ДНЦЛЗ була створена незалежна структура – ДП «Український науковий фармакопейний центр якості лікарських засобів», як практичне втілення дієвої системи контролю якості лікарських засобів і процедури їх реєстрації.

Практичні наукові дослідження, які проводились колективами ДНЦЛЗ і фармакопейного центру, дозволили розробити та реалізувати важливу національну програму по створенню і виробництву вітчизняних препаратів-генериків, а також оригінальних лікарських засобів. Так, безпосередньо під керівництвом В. П. Георгієвского протягом 1992-2006 років спеціалістами ДНЦЛЗ розроблено 178 генеричних та 63 оригінальних препаратів. Сам Віктор Петрович є автором більше 90 лікарських засобів.

В 1998 році за ініціативи і під керівництвом В. П. Георгієвського працівниками фармакопейного центру була розпочата робота над створенням Державної Фармакопеї України (ДФУ), яка стала першою національною фармакопеєю незалежної України і першою фармакопеєю на пострадянському просторі ^[4].

Українська фармакопея гармонізована з європейською, що є однією з умов інтеграції країни до європейського співтовариства. Після створення національної фармакопеї фармацевтична промисловість почала більш успішно завойовувати ринки як в Україні, так і за кордоном ^[5].

За період 2001-2016 років працівниками фармакопейного центру та за участі інших вітчизняних спеціалістів було розроблено та видано п’ять томів першого та три томи другого видань ДФУ. Окрім того, створення ДФУ, гармонізованої з Європейською фармакопєю, дозволило Україні стати повноправним членом світового фармацевтичного суспільства, свідченням чого є членство Держлікслужби у PIC/S.

Також зусиллями В. П. Георгієвского була створена перша в Україні Державна лабораторія контролю якості лікарських засобів, яка залишається провідною профільною вітчизняною установою.

Ще одним дітищем видатного українського вченого є науковий журнал «Фармаком», головним редактором якого Віктор Петрович залишався до останнього часу.

В. П. Георгієвский зміг об’єднати кабінетну науку з практикою, внести свій вагомий внесок в становлення і розвиток фармацевтичної промисловості незалежної України, стати одним з фундаторів національної системи контролю якості лікарських засобів, привести цю систему у відповідність з європейськими стандартами.

В творчому активі Віктора Петровича більше 600 наукових публікацій, 120 авторських свідоцтв і патентів, 12 монографій і 230 аналітичних нормативних документи на лікарські засоби. Під його керівництвом захищено 20 кандидатських і 12 докторських дисертацій.

Багатолітня наукова, виробнича і громадська діяльність вченого отримала заслужену високу оцінку та всесвітнє визнання:

– в 1964 році В. П. Георгієвский захистив кандидатську, а в 1980 році – докторську дисертації;

– в 1982 році став академіком Українського республіканського відділення Інженерної академії СРСР (зараз – Інженерна академія України);

– в 1983 році Віктор Петрович отримав наукове звання професора;

– в 1995 році В. П. Георгієвский став академіком Міжнародної інженерної академії;

– в 2003 році його було обрано членом-кореспондентом Національної академії наук України ^[4].

У 2012 році на одній із кафедр Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» - «Кафедра біотехнології та аналітичної хімії» була акредитована друга спеціальність «Фармацевтична біотехнологія», і студентам починав викладати: Георгієвський Віктор Петрович ^[6].

Напрями наукових досліджень:

розроблення фундаментальних питань хіміко-фармацевтичного аналізу БАР вихідної сировини і ЛП;
аналітичне забезпечення технологічних досліджень ЛП та їх стандартизація;
розроблення загальної концепції та перших програм створення ЛП в Україні, затверджених постановами КМУ від 08.10.1992 р. № 573 та від 02.11.2006 р. № 1538.

Наукові здобутки:

впровадження методу титрування в неводних середовищах у фармацевтичний аналіз;
оптимізація умов хроматографування у рідинній хроматографії із багатокомпонентними рухомими фазами та газохроматографічного кількісного аналізу;
спектрофотометричне дослідження багатокомпонентних ЛП;
заснування системи стандартизації ЛП;
створення школи стандартизації та контролю їх якості;
розроблення пакета нормативних документів з регламентації якості ліків;
першої ДФУ, гармонізованої з Європейською Фармакопеєю;
розроблення особисто і за його участю понад 75 ЛП (глутаргін, рутес, кратал, диклоцин, фламін, алантон, ліквіритон, інгаліпт, феростат, ферамін-віта, флаванабол, фладекс, фітоліт, тіотриазолін, титріол та ін.);
під його керівництвом розроблено НТД та впроваджено у виробництво 126 препаратів-генериків ^[2].

Поховано 23 січня 2018 р. на Слобожанському кладовищі (Меморіальний комплекс «Слобожанський») м. Харкова ^[3].

Ім’я Віктора Петровича як видатного вченого внесено до реєстру кращих вчених світу, а його життєвий шлях є достойним прикладом для теперішнього і майбутніх поколінь науковців ^[7].

Нагороди та відзнаки

За наукові досягнення В.П. Георгієвского було нагороджено урядовими нагородами:

– медаллю «За доблесну працю. На честь 100-річчя з дня народження В.І. Леніна» (1970);

– медаллю «За трудову доблесть» (1981);

– медаллю «Ветеран праці» (1985);

– орденами України «За заслуги» ІІІ (1997) і ІІ (2002) ступенів.

За високі досягнення і заслуги перед українським народом і Українською православною церквою В. П. Георгієвский був нагороджений орденами Святого князя Володимира IV ступеню (2001) і Святого Дмитра Солунського IV ступеню (2002).

Віктор Петрович був визнаний кращим дослідником Національної академії наук України (1999); кращим вченим Фармацевтичної асоціації України (2000); лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Ділова людина України» (2000, 2004).

В. П. Георгієвский – заслужений діяч науки і техніки України; володар звання кращого винахідника НАН України, почесних грамот і подяк від Уряду України, Харківської міської і обласної рад.

Його досягнення відмічені європейською спільнотою в унікальному збірнику «The Europe 500. Leaders for Now Century» видавництва «Who’s Who» (Великобританія). Замітка про В. П. Георгієвского опублікована в міжнародному енциклопедичному довіднику «Dictionary of the European Biography» (1999). Також Віктор Георгієвский – номінант низки престижних національних інформаційно-біографічних видань.

У 2017 р. В. П. Георгієвский був удостоєний Міжнародної нагороди в області наукових досліджень Сократівського номінаційного комітету (Оксфорд, Великобританія) «The Name in Science» («Ім’я в науці») за внесок в інтелектуальний розвиток сучасного світу. Ім’я видатного нашого співвітчизника було внесено в реєстр кращих вчених світу, його шлях до світового визнання – достойний приклад для теперішнього і майбутніх поколінь науковців ^[4].