Генрі Елленбергер

Генрі Фредерік Елленбергер
Henri Frédéric Ellenberger
Ім'я при народженні	фр. Henri Frédéric Ellenberger
Народився	6 листопада 1905(1905-11-06) Налоло (Баротселенд), Родезія
Помер	1 травня 1993(1993-05-01) (87 років) Квебек, Канада
Країна	Франція
Національність	швейцарець
Діяльність	психіатр, medical historian
Галузь	психологія, психіатрія, кримінологія, історіографія
Заклад	Монреальський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	Доктор
Членство	Швейцарське психоаналітичне товариство
Відомий завдяки:	Відкриття Несвідомого^[en]
Брати, сестри	François Ellenberger^d
У шлюбі з	Émilie Ellenberger^d[1]
Нагороди	Золота медаль премії Баккаріа Медаль Джейсона А. Ханни Королівського товариства Канади
Генрі Елленбергер у Вікісховищі

Генрі Фредерік Елленбергер (англ. Henri Frédéric Ellenberger; народився 6 листопада 1905 у Налоло, Баротселенд, Родезія — помер 1 травня 1993 у Квебеку, Канада) — канадський психіатр, медичний історик і кримінолог, іноді вважається засновником історіографії психіатрії.^[2][3] Елленбергер насамперед відомий завдяки своїй праці Відкриття Несвідомого^[en] (англ. The Discovery of the Unconscious), енциклопедичним дослідженням історії динамічної психіатрії, опублікованим у 1970 році.

Життя

Генрі Ф. Елленбергер народився у сім'ї швейцарців в британській колонії Родезії, де провів дитинство. Пізніше був натуралізований як житель Франції і отримав ступінь бакалавра в Страсбурзі, в 1924 році.

Він вивчав медицину і психіатрії в Парижі.^[4] Був студентом професора Анрі Барука, який видав йому докторський ступінь 1934 року,^[5] коли працював у відомому госпіталі Святої Анни, поруч з відомим сучасником Жаком Лаканом (чию схильність до самореклами він рано помітив).^[6]

Після становлення Віші, Елленбергер мігрує до Швейцарії у 1941. Тут він проходив навчальний аналіз Оскара Пфістера 1949—1952 рр., після чого став членом Швейцарського психоаналітичного товариства.

В 1953 році, кардинально змінивши свою кар'єру, Елленбергер став лектором в Менінгерській клініці в Топіці (Канзас). В кінці 1958, Елленбергер покидає Топіку. Він отримує посаду наукового співробітника в Відділі соціальної та транскультурної психіатрії Університету Макгілла в Монреалі.^[7] Пізніше, 1962, він стає професором кримінології в Монреальському університеті, в Канаді. Там йому треба було провести новаторську роботу по віктимології, досліджуючи психодинаміку між злочинцем та жертвою.^[8]

Публікації та нагороди

Елленбергер насамперед відомий своєю працею Відкриття Несвідомого^[en] (англ. The Discovery of the Unconscious), енциклопедичним дослідженням історії динамічної психіатрії, опублікованим у 1970 році. У цій праці простежуються джерела психоаналізу і психотерапії, починаючи з 18 століття, відколи католицький священник Йоган Йозеф Гаснер намагався вилікувати хвороби за допомогою екзорцизму, до дослідників гіпнозу Франца Месмера і Маркіза де П'юсегюра^[en], невролога XIX ст. Жана-Мартена Шарко і головних фігур психоаналізу XX ст. Зигмунда Фрейда, Альфреда Адлера й Карла Густава Юнга.

Робін Скіннер високо оцінив зрозумілість викладення ідей великих діячів двадцятого століття в їх соціально-історичному контексті.^[9] Розповідь Елленбергера о П'єрі Жане також було відмічене особливо,^[10] А Ентоні Стівенс^[en] використовував його концепцію «творчої хвороби» у своїй розповіді про Юнга.^[11]

Гей також виділив для згадки статтю Елленбергера 1972 року про Анну О, яка, на думку Гея, «переконливо виправляє невірне прочитання Джонса і невірні спогади Фрейда про цей випадок».^[12] Проте це була лише одна з приблизно тридцяти п'яти історичних статей, які Елленбергер опублікував як до, так і після свого великого синапса.^[13]

Паризький Ресурсний центр Генрі Елленбергера був названий на його честь.^[14] За своє життя він отримав безліч нагород, в тому числі Золоту медаль премії Беккаріа в 1970,^[15] і медаллю Джейсона А. Ханни Королівського товариства Канади.^[3]

Характеристика

Елленбергера характеризують як одного з міждисциплінарних незалежних представників психіатричної думки середини 20 століття.^[16] Його унікальний кар'єрний шлях незалежний, хоч і помірний, фрейдистський ревізіонізм зробив його часом ізольованою фігурою, особливо через зв'язки з біологічним поворотом в психіатрії кінця двадцятого століття.^[17] Однак його віра в центральне значення реальності несвідомого ніколи не слабшала, навіть з гасінням його мрії про синтез, він «відповідав би суворим вимогам експериментальної психології та психологічним реаліям, пережитим дослідниками несвідомого».^[18]

З 1956—1959 роки Елленбергер починає викладати історію психіатрії в Фонді Менінгера (де Джордж Деверо^[ru] вже читав лекції по психоаналізу та антропології).^[19] Досвід вигнання зіграв ключову роль в поясненого інтересу Елленбергера в історії.^[20]

Критика

Елленбергера критикували за те, що він моделює свою картину походження психіатрії в зіткненні епохи. Просвіти с демонологією — в тріумфі просвіченого розуму над сліпотою віри.^[21]

Роботи

• The Discovery of the Unconscious: The History and Evolution of Dynamic Psychiatry. New York: Basic Books. Hardcover edition: 1970, ISBN 0-465-01672-3. Paperback edition: 1981, ISBN 0-465-01673-1.
• Beyond the Unconscious: Essays of Henri F. Ellenberger in the History of Psychiatry (Princeton, 1993) ed. Mark S. Micale
• Doctors of the Soul (1995), ed. Elisabeth Roudinesco
• Rollo May, Ernest Angel, and Henri F. Ellenberger eds., Existence: A New Dimension in Psychiatry and Psychology (1958)
• Henri Ellenberger, «Dynamic Psychiatry: An Introduction. Lecture at the Menninger School of Psychiatry on August 22, 1956, Topeka, Kansas», ed. Emmanuel Delille, Zinbun (Kyoto University 2016), 47, p. 125—128.

Див. також

* Екзистенціальна психотерапія

• Субособистість

Примітки

1. https://gw.geneanet.org/thferrand?lang=fr&pz=christelle&nz=ferrand&p=emilie+esther&n=von+bachst
2. Seite nicht gefunden. HLS-DHS-DSS.CH. Архів оригіналу за 24 вересня 2015.
3. Archived copy. Архів оригіналу за 14 лютого 2006. Процитовано 12 серпня 2006.
4. Elisabeth Roudinesco, Jacques Lacan (2005) p. 17
5. Mark S. Micale, 'Henri F. Ellenberger', in Discovering the History of Psychiatry (1994) p. 114
6. Roudinesco, p. 17 and p. 25
7. Emmanuel Delille, «On the History of Cultural Psychiatry: Georges Devereux, Henri Ellenberger, and the Psychological Treatment of Native Americans in the 1950s», Transcultural Psychiatry, 53 (3), 2016, p. 392—411.
8. Ann W. Burgess et al, Victimology (2009) p. 40
9. Robin Skynner/John Cleese, Families and how to survive them (1994) p. 301
10. Reed, Graham F. (2007). Gregory, Richard L. (ред.). The Oxford Companion to the Mind, Second edition. Oxford: Oxford University Press. с. 494. ISBN 0-19-866224-6.
11. Stevens, Anthony (1991). On Jung. London: Penguin Books. с. 178. ISBN 0-14-012494-2.
12. Gay, p. 751
13. Micale, p. 112
14. Classical Rorschach has moved. www.phil.gu.se. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 21 листопада 2021.
15. Encyclopédie de L'Agora - Ellenberger Henri. Архів оригіналу за 14 червня 2006. Процитовано 21 листопада 2021.
16. Micale, p. 113-4
17. Micale, p. 113
18. Ellenberger, p. 897
19. Emmanuel Delille, «Teaching the History of Psychiatry in the 1950s: Henri Ellenberger's Lectures at the Menninger Foundation», Zinbun, 47, 2016, 109—124.
20. Delille, p. 120-2
21. Micale, p. 227

Посилання

• Dr Henri F. Ellenberger, La vie et l'oeuvre de Pierre Janet. [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Un voyage d'observation des psychothérapies aux États-Unis: Henri Ellenberger entre psychiatrie transculturelle et héritage janétien (1952). par E. Dellile