Військово-морські сили Естонії (ест.Eesti Merevägi) — вид збройних сил країни, який перебуває у складі армії оборони Естонії з 1993 року.
Військово-морські сили Естонії несуть відповідальність за захист територіальних вод країни. У кризовій ситуації флот повинен бути готовим захистити підступи до країни з моря, акваторії портів. Крім того, Естонія з 2004 року є членом Організації Північноатлантичного договору, а тому флот ВМС Естонії може бути задіяний в різноманітних операціях та місіях НАТО або інших кризових ситуаціях згідно статті 5 Північноатлантичного договору, коли підтримки потребує інша країна-учасниця Альянсу.
Командувачем ВМС Естонії з 2013 року є капітан I рангу Стен Сеппер[1]. Чисельність ВМС Естонії становить близько 300 осіб[2].
Перші підрозділи ВМС Естонії були утворені 28 лютого1918 року. До них відносились відділ ВМС штабу збройних сил і батальйон ВМС. Вони припинили свою діяльність у зв'язку з початком окупації Естонії німецькою армією.
У листопаді 1918 року Союз оборони Естонії (ест.Kaitseliit — «Кайтселійт»), який складався з добровольців, почав організацію захисту морських кордонів республіки.
13 листопада1918 року від німецького флоту був отриманий перший корабель, що отримав назву «Лайне» (ест.Laine — «Хвиля»). Першими бойовими кораблями естонського флоту стали канонерський човен з потужним артилерійським озброєнням «Лембіт» (ест.«Lembit»), а також колишній російський канонерський човен типу «Гіляк-II».
Основні сили естонського флоту складалися з ескадрених міноносців «Леннук» (колишній «Автроіл») і «Вамболь» (колишній «Капітан 1 рангу Міклухо-Маклай»), які були захоплені англійськими кораблями та передані Естонії, а також з невеликої кількості канонерських човнів, тральщиків і мінних загороджувачів.
За допомогою цих судів капітан Йохан Пітка здійснив кілька десантів, найвдалішим з яких була висадка в районі села Удрія.
У 1933 році ескадрені міноносці були продані Перу, а в травні 1935 року на замовлення естонського уряду англійська фірма «Віккерс-Армстронг» почала будівництво на верфі Барроу-ін-Фернесс (англ.Barrow-in-Furness) двох сучасних підводних човнів типу «Калев»—"Лембит" і «Калев». 7 липня1936 року обидва човни були спущені на воду і, після прибуття в Таллінн, утворили дивізіон мінних загороджувачів.
Естонські підводні човни Kalev і Lembit у міжвоєнний період
Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році були сформовані остаточні Збройні сили Естонії, до складу яких увійшли також і військово-морські сили.
У перші роки відновленої незалежності Естонія отримала 8 катерів з ФРН і один корабель зі Швеції[3].
1 липня1993 року при Головному штабі Сил оборони Естонії був створений морський відділ. Наступного року був створений Штаб ВМС Естонії.
У червні 1994 року на службу до ВМФ Естонії були спрямовані перші 15 військовослужбовців, які пройшли спеціальну підготовку в Талліннському прикордонному училищі.
У 1995 році Фінляндія передала Естонії прикордонний корабель «Viima», який згодом отримав нову назву — «Maru».
У 1997 році США безкоштовно передали Естонії катерберегової охорони «Valvas»[4].
У 1998 році Естонія, Латвія і Литва створили спільну ескадру мінних тральщиків «Балтрон», до завдань якої увійшли: пошук і ліквідація морських мін, які залишилися в Балтійському морі з часів Другої світової війни, збільшення безпеки територіальних вод і надання допомоги у виявленні і ліквідації екологічних ушкоджень в територіальних водах і економічних зонах Балтійських держав.
Канонерській човен Lembit.
У 1998 році загальна чисельність ВМС Естонії становила 160 військовослужбовців. На озброєнні знаходилися два тральщика, три патрульних катери і два допоміжних судна[5].
У середині 1999 року з Фінляндії були отримані ще два патрульних катери — «Ristna» і «Suurop»[6].
Вже у 2000 року загальна чисельність ВМС Естонії становила 340 військовослужбовців, а на озброєнні знаходилися один патрульний корабель «Маген», два мінно-тральних корабля типу «Фрауенлоб» («Калев» і «Ольов»), два патрульних катери типу «Кондор», два патрульних катери «проект 1400» і три допоміжних судна[7].
Естонський есмінець Lennuk в 1924 році
У 2003 році ФРН подарувала третій мінний тральщик (корабель типу «Фрауенлоб»)[8].
У цьому ж році був відкритий військово-навчальний центр для підготовки кадрів ВМС[9].
У 2006 році чисельність ВМС Естонії становила 335 осіб[10][11].
У серпні 2012 року до складу морського флоту прикордонних військ Естонії увійшло нове багатофункціональне екологічне судно «Kindral Kurvits» вартістю 33 млн євро. Споруду фінансували Європейський фонд регіонального розвитку, який виділив 28 121 005 євро, а також уряд Естонії, який виділив 4 959 523 євро[12].
16 вересня 2018 року в Мінній гавані в Талліні розпочалися набільші в історії країни військово-морські навчання Mere-siil 2018 (укр.Морський їжак 2018). В ході навчань має відпрацьовуватися діяльність керівних структур ВМС і бути проведена підготовка резервістів.[13]
З 3 січня 2023 року берегова охорона Естонії приєднана до Військово-морських сил. Кораблі та катери берегової охорони увійшли до складу дивізіону сторожових кораблів ВМС.
↑Eric Wertheim. The Naval Institute Guide to Combat Fleets of the World: Their Ships, Aircraft, and Systems. — Naval Institute Press, 2007. — P. 182. — 1058 p. — (Naval Institute Guide to Combat Fleets of the World). — ISBN 9781591149552.