При введенні генеральських і адміральських звань в 1940 році було введено звання «адмірал флоту», що відповідало сухопутному званню «генерал армії», проте, на відміну від останнього, нікому не присвоювалося.
До травня 1944 року, коли адміралами флоту стали Нарком ВМФ М. Г. Кузнєцов і начальник Головного штабу ВМФ І. С. Ісаков, вищим флотським званням фактично було звання «адмірал». Таким чином, співвідношення звань вищого командного складу в армії і на флоті в 1940—1945 рр. було таке:
Додавання слів «Радянського Союзу» і введення нової відзнаки у вигляді Маршальської Зірки переслідували, мабуть, мету додатково підкреслити рівність із званням «Маршал Радянського Союзу». Залишалося зробити останній, логічний крок і знов прирівняти звання, що «звільнилося», «адмірал флоту» до звання «генерал армії». Цього, проте, в 1955 році зроблено не було, і ще сім років зберігався вказаний «перекіс» в радянській «табелі про ранги».
У 1962 звання адмірал флоту було наново введено й стало відповідати званню генерал армії. Це звання було присвоєне лише 12 військовим, у тому числі майбутнім «Адміралам флоту Радянського Союзу» М. Г. Кузнецову, І. С. Ісакову і С. Г. Горшкову.
У 1962—1997 роках радянські (а потім і російські) адмірали флоту носили знаки розрізнення, схожі до таких знаків у маршалів родів військ. Замість погонів з чотирма зірками були введені погони з однією великою зіркою, а на краватці при парадній формі носилася Маршальська Зірка «малого» зразка. Вказана зміна у формі мала на меті здолати «нерівність» між адміралами флоту і рівними їм по чину маршалами родів військ.