Перша назва платформи — Високий[2]. Трохи згодом вона перетворилась на роз'їзд. У 1928 році було перенесено її на інше місце, збудовано нову станцію Жовтнева та вокзальну будівлю. Перед війною Жовтнева класифікувалась як блокпост. До середини 1970-х років вважалась станцією. Сучасна назва з 2016 року.[3]
Зупинний пункт було створено у 1908 році[1] як платформу «Високий»[7], що розташувалась поміж сучасним зупинним пунктом Жовтнева та зупинним пунктом Науковий.
Крім того, за 450 м у бік станції Мерефа від нинішньої платформи Жовтнева існувала платформа «Коритінська» (кінця жовтня 1909 року — «Зелений Гай».[8]
Виникнення платформи Високий було викликано заснуванням службовцями Курсько-Харково-Севастопольської та Харково-Миколаївської залізниць селища Високий у 1903 році поблизу залізниці.[9][10]
У 1918 році на атласі платформа Високий показана як «роз'їзд Високий»[7]
У жовтні 1928 року за ініціативи Височанської селищної ради було збудовано і відкрито нову залізничну станцію «Жовтнева» до чергової річниці Жовтневого перевороту 1917 року. Першу черлину нового залізничного вокзалу було закладено у жовтні 1928 року комсомольцями І. М. Усанем та О. П. Сіреноком. Вокзальну будівлю було збудовано на кошти мешканців селища Високий.[2][11]
На станції було збудовано вокзальну будівлю, два дерев'яні павільйони, два перони, бетонна огорожа. Були влаштовані й службові кімнати для персоналу станції. Для вантажних операцій було збудовано тупик, а також паливний склад для продажу вугілля, дров, гасу і склад будівельних матеріалів. Будівля вокзалу була облицьована такими ж кахлями, що й Управління Південних залізниць у м. Харкові. На вокзалі цілодобово був відкритий теплий зал очікування для пасажирів, а також працював буфет та кіоск «Союздруку» з продажу преси.[2]
Після будівництва нового вокзалу старі плафтформи «Високий» та «Коритінська» того ж 1928 року було ліквідовано. У На початку 1930-х років за 2 км від станції відкрито нову платформу Зелений Гай[2][8][11]
Перед початком німецько-радянської війни 1941—1945 років станція Жовтнева була блок постом[12]. В останнє Жовтнева показана станцією в атласі залізниць 1948 року[13]. Після цього вона була віднесена до категорії зупинних пунктів, і з 1961 року в довідниках класифікується як зупинний пункт.[14][15]
У 1957 році Жовтнева була електрифікований постійним струмом під час електрифікації лінії Харків — Мерефа та розпочалось курсування приміських електропоїздів[16]
Зупинний пункт обладнано 2-ма високими платформами. Має станційну будівлю та павільйон для пасажирів, квиткові каси на приміські електропоїзди.
Поблизу платформи з боку станції Мерефа переїзд через колії для автотранспорту.
Інциденти
У травні 2013 року поблизу залізничної платформи Жовтнева та переїзду потяг «Сімферополь — Москва» насмерть збив дівчину, яка слухала музику в навушниках.[18]
Примітки
↑ абА.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 365. — 100 000 прим.(рос.)
↑Высокий [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] // История городов и сел Украинской ССР: В 26-ти тт. — Харьковская область. — К., 1976. — С. 619. (рос.)
↑Схемы железных дорог и водных путей сообщения. — М.: Военное издательство НКО, 1943. — Л. 24. Южная железная дорога. [стан залізниць на тимчасово окупованих територіях показаний станом на 1 червня 1941 року; альбом підготовлено ще до звільнення Харкова від німецьких військ — Л. V—VI.]
↑Альбом схем железных дорог СССР. — М., 1948. — Л. 51. Южная железная дорога. (рос.)
↑Атлас схем железных дорог СССР. — М., 1962. — Л. 28. Южная железная дорога. (рос.)
↑Железные дороги СССР. Направления и станции. — 3-е изд. — М., 1968. — Л. 19. (рос.)
А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 365. — 100 000 прим.(рос.)
Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.