Вальниця

Вальниця

Вальниця у Вікісховищі

Вальни́ця (заст. підши́пник) — технічний пристрій, призначений для підтримування вала, закріплений на осі чи іншій конструкції у зафіксованому розташунку, що забезпечує обертання, хитання чи гойдання або лінійне переміщення з найменшим опором, а також для сприйняття й передавання навантаження на інші частини конструкції.

Термінологія

Вальниця кочення з нерухомим зовнішнім кільцем

Типова будова кулькової вальниці кочення:
1. Зовнішнє кільце;
2. Тіло кочення;
3. Сепаратор;
4. Канавка;
5. Внутрішнє кільце.

Згідно зі Словарем української мови Б. Д. Грінченка, в XIX столітті валницею називали опору для вала млина^[1]. У «Словнику техничної термінології» М. і Л. Дарморосів 1926 р. валниця вже використане для перекладу рос. подшипник^[2], а «Словник технічної термінології» під редакцією І. Шелудька і Т. Садовського 1928 року теж використовує цей термін, наводячи його в сучасній формі вальниця^[3].

До 2003 року у конструкторській документації використовували термін «підшипник», який було визначено як недопустимий у ДСТУ 3321-2003^[4]. З огляду на це дублетний термін підшипник є застарілим. Тому використовують термін вальниця.

На 2023 рік ДП «УкрНДНЦ» не визначився з тим, який саме термін слід використовувати. Діє 22 стандарти, що використовують термін вальниця та 22 стандарти, що використовують термін підшипник^[5].

Види вальниць

Основні типи вальниць:

• вальниці кочення — працюють на використанні принципу тертя кочення;
• вальниці ковзання — працюють на використанні принципу тертя ковзання;
• Вальниці, що ґрунтуються на в'язкому терті;
  • газостатичні вальниці;
  • газодинамічні вальниці;
  • гідростатичні вальниці;
  • гідродинамічні вальниці;
• магнітні вальниці — використовують магнітне поле.

Основні типи, які застосовуються в машинобудуванні — це вальниці кочення й вальниці ковзання.

Примітки

1. Валниця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
2. Жукова О. Т. Етапи становлення і розвитку української залізничної термінології // Науковий часопис НПУ імені МП Драгоманова. — 2013. — Вип. 10. — С. 95-100. — (10: Проблеми граматики і лексикології української мови).
3. Подшахтный — Подзапечатывать // Словник технічної термінології (загальний) / за редакцією І. Шелудька і Т. Садовського. — К. : Державне видавництво України, 1928.
4. ДСТУ 3321:2003. Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.
5. {Каталог НТД України=http://csm.kiev.ua/nd/nd.php?b=1}

Джерела

• Павлище В. Т. Основи конструювання та розрахунок деталей машин. — Львів : Афіша. 2003. — 560 с. — ISBN 966-8013-58-1.
• Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. Основи творення машин / [за ред. О. В. Горика (д. т. н., проф., засл. прац. нар. освіти України)]. — Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. — ISBN 978-966-2989-39-7.

Посилання

• Підшипник // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 150. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Підшипник // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.