Констру́кція (лат. constructio, від con — «разом», «з» та struere — «будувати») може означати:
1) Конструкція виробу — сукупність властивостей виробу, яку характеризують склад його частин, призначеність, взаємна розташованість, форма, розміри і матеріали складових частин та види з'єднання їх між собою[1].
2) Будівельні конструкції — елементи будівлі або споруди, що виконують тримальні, загороджувальні або сумісні функції Споруда складної будови, а також окремі її частини[2].
- Елемент конструкції — складова частина будівельної конструкції, наприклад, віконна рама, дверна стулка (полотно), брусок перемички, балка, плита, ребро, сполучення (зв'язки) між колонами, капітель колони тощо.
- Тримальна конструкція — елемент будівельної конструкції, що сприймає і витримує постійну чи тимчасову навантагу, зокрема й навантагу від інших частин конструкції[3].
- Огороджувальні конструкції — будівельні конструкції призначені для ізоляції внутрішніх об'ємів у будівлях і спорудах від зовнішнього середовища або між собою.
- Конструкції суміщені — будівельні конструкції, що виконують одночасно тримальні та огороджувальні функції.
3) Мовна конструкція — словосполука, словосполучення, якому властиві певні граматичні зв'язки, певна граматична будова.
4) Конструкція у мовах програмування — формат (структура, загальний вигляд) оператора.
Примітки
- ↑ ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять.
- ↑ СНиП 3.03.01-87 Несущие и ограждающие конструкции.
- ↑ ДСТУ 3892-99 Засоби інженерно-технічного укріплення та захисту об'єктів. Терміни та визначення.
Джерела
