51°30′59″ пн. ш. 0°04′09″ зх. д. / 51.516388888889° пн. ш. 0.069166666666667° зх. д. / 51.516388888889; -0.069166666666667
Вайтчепел (англ. Whitechapel) — район[2]у Східному Лондоні[en] та майбутній адміністративний центр Лондонського боро Тауер-Гемлетс. Складова Іст-Енду, розташований за 5,5 км на схід від Чарінг-кросс. Входив до складу старовинної парафії Степні[en], Міддлсекс. Був відокремлений як окрема парафія в XIV столітті. Став частиною Лондонського графства в 1889 році та Великого Лондона в 1965 році. Оскільки район знаходиться неподалік від Доклендсу і на схід від Сіті, він був популярним місцем для іммігрантів та робітничого класу.
Район був центром єврейської громади Лондона в ХІХ та на початку ХХ століття, а також місцем сумнозвісних 11 вбивств Вайтчепела (1888–91), деякі з яких приписували таємничому серійному вбивці, відомому як Джек-Різник. У другій половині ХХ століття у Вайтчепелі оселилась значна громада бангладешців. На території району розташовані Королівський Лондонський шпиталь[en] та мечеть Східного Лондона[en].
Серцем Вайтчепела є Вайтчепел-Гай-стріт, що простягається далі на схід, як Вайтчепел-роуд[en], названу на честь маленької каплички, присвяченої Святій Марії. Близько 1338 р. вона стала парафіяльною церквою Вайтчепела, яку найменували Святої Марії Матфелон[en] Церква була серйозно пошкоджена під час німецьких бомбардувань і остаточна демонтована в 1952 році, на її місці є сквер на південній стороні дороги[3][4]
Вайтчепел-Гай-стріт та Вайтчепел-роуд тепер є частиною дороги A11[en], яка в давнину була початковою частиною римської дороги між Лондонським Сіті та Колчестером, що починалась від Олдгейт[en][5]
Наприкінці 16 століття у Вайтчепел розпочали переносити брудні виробництва з Лондона, зокрема шкіряні, пивоварні, ливарні заводи (включаючи ливарну фабрику Біл-Чапел-Белл[en], яка пізніше відлила Філадельфійський дзвін та Лондонський Біг-Бен) та бойні.
Переселення з сільської місцевості в Лондон з 17 століття до середини 19 століття призвело до того, що велика кількість знедолених людей оселилася серед промислових підприємств.
{{cite web}}