Селище розташоване на сході району, переважно у степовій місцевості, на перехресті річок Деркул та Дубовець, неподалік Дубовецького водосховища. На півночі межує з селом Новолимарівка та на півдні з селом Городнє.
Селище неофіційно ділиться на райони: «Городок», Центр, Галатівка, Лебедівка, Малаканівка, Диківка та інші.
До реформування адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня (районів) України у 2020 році селище мало власний район.
Історія
Прапор у центрі Біловодська, листопад 2015
Біловодськ — один з древніх населених пунктів Слобідської України — заснований у 1686 році козаками й селянами-втікачами, котрі переселялися на вільні землі. Біловодськ був центром Біловодської сотні Острогозького полку.
1708 року місто було зруйноване через підтримку його мешканцями Булавінського повстання. Каральну операцію за царським наказом виконав загін князя В. Долгорукого. За кілька років місто відродилося. З 1779 року по 1860 рік Біловодськ мав статус міста, з 1779 року по 1796 рік — повітового міста, у наш час[коли?] як економічний і культурний центр визнаний історичною пам'яткою архітектури.
В ніч з 22 на 23 жовтня 2014 року, під час війни на сході України, сепаратисти обстріляли позиції батальйону «Донбас»: близько 3:00 по будівлях, де розташовувалися бійці, здійснено кілька пострілів з РПГ-18, ніхто не постраждав[4]. З лютого 2022 року, в ході повномасштабного вторгнення Росії, місто окуповане російськими військами.
Економіка
Працюють підприємства: молокозавод, харчокомбінат (біловодський елеватор), ковбасний завод, маслоробний завод, цегельно-черепичний завод, птахо-інкубаторна станція, РТС.
Населення, культурне життя та побут
Освітні установи: училище механізації, середня, 3 восьмирічні, початкова школи, ПТУ, Будинок культури, 4 бібліотеки.
Більшість населення Біловодська є українцями та зазначили під час останнього перепису населення українську мову як рідну.