Наприкінці 19 століття проживало 235 осіб, з них 120 чоловіків та 115 жінок; дворів — 31[2], або, за іншими даними, 218 мешканців та 30 дворів[3].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 113 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 74 особи[4].
Історичною датою утворення вважається 1534 рік[6]. У 1581 році перебувало у власности Фурсів, у 1628 році належало київському Печерському монастиреві[3].
В середині 19 століття — невелике село в Радомисльському повіті, на правому березі річки Ірша, розміщене на пів дороги між селами Зарудня та Ялцівка, за 13 верст від Малина. Мешканців — 43, православні, церква розміщена у волосному центрі, с. Зарудня, поліційне управління — в Малині. Землі 603 десятини, майже вся під лісом. Жителі займаються лісовим промислом. Входила до парафії в Зарудні[7][8].
Білий Берег на російській мапі 1868 року
В кінці 19 століття — власницьке сільце Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до центру повіту, м. Радомисль — 23 версти, до центру волості, в містечка Малин, де розміщувалися телеграфна та поштова земська станція — 16 верст, до найближчої пароплавної станції (Чорнобиль) — 76 верст. Землі — 602 десятини, власність нащадків Г. Г. Хмілевського — Юзефа Розаловського та Ірени Кіндрацької; господарюють орендатори, місцеві селяни, за трипільною системою. В поселенні був вітряк, ливарня. Православна парафія — Зарудня (4 версти)[2][3].
У 2020 році, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р від 12 червня 2020 року «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Любовицької сільської ради включено до складу Малинської міської територіальної громади Коростенського району Житомирської області[10].