Бернард Ярнтон Міллс

Бернард Ярнтон Міллс
Народився	8 серпня 1920(1920-08-08)[1] Сідней, Австралія
Помер	25 квітня 2011(2011-04-25) (90 років) або 23 січня 2011(2011-01-23)[2] (90 років) Сідней, Австралія
Країна	Австралія
Діяльність	астроном, фізик
Alma mater	Університет Сіднея
Галузь	радіоастрономія[3], астрономія[3] і телескоп[3]
Заклад	Університет Сіднея
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	Лондонське королівське товариство Академія наук Австралії
Нагороди	член Лондонського королівського товариства член Австралійської академії наук^d (1959) медаль Томаса Ранкена Лайла^d (1957)

Бернард Ярнтон Міллс (англ. Bernard Yarnton Mills; 8 серпня 1920 — 25 квітня 2011) — австралійський астроном.

Біографія

Народився в Австралії поблизу Сіднея (провінція Новий Південний Уельс), в 1940 закінчив Сіднейський університет, до 1960 працював у Раді науково-промислових досліджень (спочатку займався розробкою військових радарних систем). З 1960 працює в Сіднейському університеті (з 1965 — професор фізики і астрофізики), створив в цьому університеті групу радіоастрономії.

Основні праці в галузі радіоастрономії. Запропонував хрестоподібну систему радіотелескопа — вельми ефективну і просту інтерференційну систему, яка складається з двох ліній антен, розташованих у напрямках північ-південь і захід-схід, і має «олівцеву» діаграму спрямованості (хрест Міллса). Здійснив будівництво кількох таких радіотелескопів. Виконав радіоогляди південного неба — виміряв положення багатьох дискретних джерел, ототожнив їх з оптичними об'єктами, визначив кутові розміри. Виконав (1952) аналіз розподілу дискретних джерел по небу і прийшов до важливого висновку про існування як галактичних джерел, що концентруються у площині Галактики, так і позагалактичних, рівномірно розподілених по небу. Вивчав пульсари і їхній розподіл в Галактиці, знайшов (1970), що вони концентруються ближче до місцевої гілки і гілки Стрільця і що їхня середня відстань від галактичної площини збігається з відстанню залишків наднових від цієї ж площини. Брав участь у спостереженнях радіоджерел, включених в чотири каталоги обсерваторії Молонгло, і в аналізі цих каталогів. Провів детальне дослідження багатьох протяжних джерел південного неба, зокрема Магелланових Хмар.

Член Австралійської АН (1959) і Лондонського королівського товариства (1963). Медаль ім. Т. Р. Лайла Австралійської АН (1957), Медаль Гроут Ребера (2006).

Джерела

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Миллс Бернард Ярнтон. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)

Примітки

1. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
2. Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
3. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863