Балаклавська битва

Балаклавська битва
Кримська війна
Військовий табір біля Балаклави Військовий табір біля Балаклави
44°34′18″ пн. ш. 33°34′23″ сх. д.
Дата: 25 жовтня 1854 Місце: Балаклава, Севастополь, Таврійська губернія, Російська імперія Результат: статус-кво
Сторони
Велика Британія Французька імперія Османська імперія	Російська імперія
Командувачі
Фіцрой Раглан, Франсуа Канробер	Павло Ліпранді
Військові сили
біля 4500	біля 23 000
Втрати
британці — 122 вбитих (у т. ч. — 12 офіцерів), 268 поранених (у т. ч. — 2 генерала, 25 офіцерів), 59 полонених (у т. ч. — 4 офіцери); всього — 449 ос. (у т. ч. 2 генерал і 41 офіцер), 2 гармати, 1 прапор французи — 13 вбитих (у т. ч. — 2 офіцери), 28 поранених, 3 полонених; всього 44 ос. (у т. ч. — 2 офіцери). османи — 170 вбитих (у т. ч. — 7 офіцерів), 200 поранених, 89 полонених (у т. ч. — 2 офіцери); всього 459 ос. (у т. ч. — 9 офіцерів),8 гармат, 1 значок Всього — 305 вбитих (у т. ч. — 21 офіцер), 496 поранених (у т. ч. — 2 генерала, 25 офіцерів), 151 полонених (у т. ч. — 6 офіцерів). Всього — 952 ос. (у т. ч. — 2 генерали, 52 офіцери), 10 гармат, 1 прапор, 1 значок.	131 вбитий (в т. ч. — 7 офіцерів), 481 поранений (в т. ч. — 1 генерал, 32 офіцери), 15 зниклі безвісти. всього — 627 ос. (в т. ч. 1 генерал, 39 офіцерів).

Балаклавська битва відбулася 13 (25) жовтня 1854 і була однією з найбільших битв Кримської війни 1853–1856 років між союзними силами Великої Британії, Французької імперії і Османської імперії з одного боку, і військами Російської імперії — з іншого.

Битва відбулася в долинах на північ від Балаклави, обмежених невисокими Федюхіними горами, Сапун-горою і річкою Чорною.

Три визначні події битви, що не дали залишитися їй другорядною: захист шотландців від наступу росіян (також називається «тонкою червоною лінією», в США трансформувалася в тонку синю лінію), атака важкої британської бригади, яка, проти очікування, обернулася успіхом, і атака легкої британської бригади, проведена лордом Кардіганом після серії непорозумінь і яка призвела до великих втрат.

Битва не стала вирішальною. Британці згорнулися поблизу Севастополя, а росіяни зберегли свої гармати і позицію^[1].

Розташування військ та сили супротивників

Розташування військ

У жовтні російські війська наблизилися до союзної Балаклавської бази.

Місто і порт Балаклава, розташовані за 15 км на південь від Севастополя, були базою британського експедиційного корпусу в Криму. Удар російських військ по позиціях союзників коло Балаклави міг, у разі успіху, привести до деблокування обложеного Севастополя і до зриву постачання британців.

Російський загін під командуванням генерала від інфантерії Павла Ліпранді, налічував близько 16 тисяч чоловік і включав Київський і Інгерманландський гусарські, Уральський і Донський козацькі, Дніпровський і Одеський піхотні полки і ряд інших частин і підрозділів. Генерал Ліпранді обіймав посаду заступника головнокомандувача російськими військами в Криму князя Олександра Меншикова.

В середині вересня 1854 року на горбах навколо зайнятої Балаклави союзні війська побудували 4 редути (3 великі і один менший), які обороняли розміщені там за розпорядженням лорда Раглана османські війська. На кожному редуті знаходилося по 250 османських солдатів і по 1 британському артилеристові. Артилерією, проте, були озброєні лише 3 великі редути. У Балаклаві розташовувався табір і військові склади союзних військ. Британців зневажливо обходилися зі своїми османськими союзниками, піддавали їх тілесним покаранням, обмежували раціон харчування за щонайменші проступки. Сили союзників, в основному представлені британськими військами, включали дві кавалерійські бригади. Бригада важкої кавалерії під командуванням бригадного генерала Джеймса Скарлетта^[en] складалася з 4 і 5 гвардійських драгунських, 1, 2 і 6 драгунських полків (5 двох-ескадронних полків, усього 800 чол.) і розташовувалася на південь, ближче до Балаклави. Північні позиції, ближче до Федюхіних гір, займала бригада легкої кавалерії, що включала 1 уланський полк, 2 гусарські і 2 полки легких драгунів (Загалом — 5 полків двоескадронного складу, всього 700 чол.). Командував легкою бригадою генерал-майор лорд Джеймс Кардіган. У легкій кавалерії, що вважалася елітним родом військ, служили представники відомих аристократичних родин Великої Британії. Загальне командування британською кавалерією здійснював генерал-майор граф Джордж Лукан. У битві брали участь також французькі і османські підрозділи, але їх роль була незначною. Кількість військ союзників становила близько двох тисяч чоловік. Британським експедиційним корпусом командував генерал-лейтенант лорд Фіцрой Раглан, французьким, — дивізійний генерал Франсуа Канробер.

Перебіг битви

Битва почалася ще до світанку, близько п'ятої ранку. Росіяни штиковою атакою вибили османські війська з редуту № 1, розташованого на південному фланзі на Кадикойських висотах, і вбили близько 170 османів. Три редути, що залишилися, розташовані на північ і північний захід, були кинуті османами без бою. Османські війська, панічно втікаючи, не привели в непридатність артилерію, що розташовувалася на редутах, і росіянам як трофей дісталося дев'ять британських гармат. Британцям довелося зупиняти відступаючих османів силою зброї.

Захопивши редути, при спробі подальшого розвитку атаки з метою виходу до Балаклави, росіяни наштовхнулися на найсильніший опір важкої кавалерії Джеймса Скарлетта і 93-го шотландського піхотного полку баронета Коліна Кемпбелла^[en]. Для того, щоб прикрити занадто широкий фронт атаки російської кавалерії, Кемпбелл наказав своїм солдатам вишикуватися в шеренгу по двоє, замість передбаченої статутами в таких випадках шеренги по четверо. Слова наказу Кемпбелла і відповідь на них його ад'ютанта Джона Скотта увійшли до британської військової історії:

- Наказу до відходу не буде, хлопці. Ви повинні померти там, де перебуваєте.

- Так, сер Колін. Якщо знадобиться, ми це зробимо.

Кореспондент «Таймс» описав потім шотландський полк у цей момент як «тонку червону смужку, що нащетинилася сталлю». З часом цей вираз став сталим словосполученням «тонка червона лінія», що означає оборону з останніх сил.

Атака російських військ була відбита. Генерал Ліпранді вважав, що на цьому денне завдання виконане.

Атака легкої кавалерійської бригади

Атака легкої бригади. Картина Річарда Вудвіля.

Але лорд Фіцрой Раглан був украй невдоволений втратою дев'ятьох гармат на початку бою і віддав наказ, який призвів до трагічних наслідків. Текст цього наказу лордові Джоржу Лукану, записаний генерал-квартирмейстером Р. Єрі, свідчив:

«Лорд Фіцрой Раглан бажає, щоб кавалерія швидко пішла в наступ на супротивника, що знаходиться перед нею, і не дозволила йому відвезти в тил гармати. Батарея кінної артилерії може супроводжувати. Французька кавалерія на вашому лівому фланзі. Негайно. Р. Єрі».

У тлумаченні наказу сталося непорозуміння. Але це не зупинило його виконання. Результатом стала лобова атака бригади легкої кавалерії на потужну артилерійську батарею у глибині російських позицій, по трикілометровій долині, під убивчим перехресним вогнем артилерії і піхоти, що знаходилися з обох боків на височинах уздовж усієї долини. З першої лінії вершників до російських позицій прорвалися лише близько 50 чоловік. У ході двадцятихвилинної атаки, що почалася в 12:20, загинуло 129 британських кавалеристів, а сумарно вийшли з ладу до двох третин атакуючих. Залишки бригади, тим не менш, зуміли організовано відійти на вихідні позиції. Один з учасників битви, французький генерал П'єр Боске^[fr] сказав фразу, що увійшла до історії, — «Це було чудово, але так не воюють». Менш відома кінцівка фрази свідчила «Це було божевіллям». Словосполучення «атака легкої кавалерії» (або «атака легкої бригади») стало крилатим виразом в англійській мові, таким, що означає відчайдушно сміливі, але приречені дії.

Підсумки битви

Битва кавалеристів

До кінця бою супротивники залишилися на своїх ранішніх позиціях. З боку союзників загинуло: британців — 547 осіб, французів — 23 осіб, османи — 170 осіб. Загальне число поранених союзників невідоме, але тільки османів в ході битви було поранено понад 300 осіб. Втрати росіян убитими і пораненими — 617 осіб. Деякі західні джерела, що приводять втрати союзників близько 600 осіб, не враховують істотні втрати османського експедиційного корпусу, який в ході Балаклавської битви був повністю деморалізований і більше, як самостійна бойова одиниця, в ході війни не використовувався. Окремі підрозділи османського експедиційного корпусу надавалися британським і французьким частинам як допоміжні, і використовувалися в основному для будівництва оборонних споруд і перенесення вантажів. Росіяни не змогли в ході Балаклавської битви досягти поставленої мети — розгромити британський табір і перервати постачання британських військ. Тим не менш, підсумком битви стала відмова союзників від ідеї захоплення Севастополя штурмом і перехід до позиційної облоги.

Примітки

1. Грант Р. Дж. Nationalisme et modernisation — La guerre de Crimée et la Russie en Asie — Guerre de Crimée — Balaklava // Batailles — les plus grands combats de l'antiquité à nos jours = Battles — a visual journey trought 5,000 years of combat. — 1-е вид. — М. : Flammarion, 2007. — С. 260. — ISBN 978-2-0812-0244-3. (фр.)

Посилання

• Східна війна 1853—1856 рр. [Архівовано 10 липня 2015 у Wayback Machine.]
• Кримська війна [Архівовано 12 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Російський переклад поеми Алфреда Тенісона «Атака Легкої Бригади» [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Схема атаки [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Декілька слів з питань записки генерал-лейтенанта Рижова про Балаклавську битву [Архівовано 10 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• Балаклавська залізниця