З 1888 року мешкав у Львові і працював викладачем малювання та скульптури у Львівській політехніці. У Львові мав студію, у якій отримали певні навички моделювання його учні Казимира Малачинська-Пайздерська, Люна Дрекслер, Михайло Паращук та ін. Пізніше Михайла Паращука скульптор залучив до співпраці (зокрема під час виконання пам'ятника Адамові Міцкевичу у Львові, виготовленні орнаментального декору при спорудженні Музею художнього промислу (1898–1903) тощо).
Працював у жанрах меморіальної, монументальної, портретної, іноді релігійної пластики. За понад 20 років життя у Львові Антон Попель створив велику кількість скульптур, більшість із яких вціліли до нашого часу.
1901 року Антона Попеля, як одного з провідних скульпторів Львова, громада міста обрала членом Комітету з будівництва церкви св. Єлизавети у Львові. 1904 року був членом журі конкурсу проектів перебудови садиби Скибневських у селі Голозубинці Хмельницької області.[4]
Медальойнами з барельєфами класиків польської літератури — Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Юзефа Коженьовського та Зигмунта Красінського роботи Антонія Попеля оздоблено другий поверх будинку Фелікса Веста на вулиці Золотій у Бродах.
Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 115—122. — ISBN 978-83-7543-009-7.
Błoński Piotr. Popiel (Sulima Popiel) Antoni (19865-1910) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVII/3, zeszyt 114. — 409—624 s. — S. 553. (пол.)