Народився 10 серпня 1874 року у селі Ужуленіс (Вількомирський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія). Початкову школу закінчив у Тавенаї, брав приватні уроки у Вількомирі (нині Укмерге) та Лібаві. 1893 року закінчив прогімназію в Паланзі і вступив до гімназії в Мітаві (нині Єлґава), брав участь у таємній учнівській патріотичній організації. Був виключений за протест проти обов'язкової участі в православних богослужіннях. Закінчив гімназію в Санкт-Петербурзі 1897 року і вступив до Петербурзького університету на юридичний факультет, двічі виключався з нього, але закінчив у 1902 році. Працював у Вільно в Земельному банку.
Був редактором заснованої разом з Юозасом Тумасом газети «Viltis» («укр.Надія»), журналу «Vairas» («укр.Кермо»), співпрацював у газеті «Vilniaus žinios»(«укр.Віленські вісті»), деякий час був фактичним редактором щотижневої газети «Lietuvos ūkininkas» («укр.Литовський господар»). Брав участь у з'їзді литовців у Вільно 4–5 грудня 1905 року («Великий Вільнюський сейм»), на якому було висунуто вимогу автономії Литви.
Під час Першої світової війни був першим віце-головою, а потім — і головою Центрального комітету литовського товариства допомоги постраждалим від війни — політичного центру, навколо якого гуртувалися литовці. 18-22 вересня 1917 року на Литовській конференції у Вільнюсі Смятону обрано головою Тариби — литовської Ради. 16 лютого 1918 року Тариба проголосила незалежність Литви.[6]
З 4 квітня 1919 року до 19 квітня 1920 року був першим президентом Литви.
Антанас Смятона є одним з керівників та організаторів військового державного перевороту 17 грудня 1926 року, під час якого була усунена влада лівоцентристської коаліції. У день перевороту був обраний президентом Литви; пізніше переобирався у 1931 і 1938 роках, очоливши авторитарний режим.