У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Шведський сірник.
«Шведський сірник» (рос.«Шведская спичка») (назва переробленої версії — «Дворянське болото») — німий корткомтражний художній фільм 1922 року, поставлений режисером Євгеном Славинським за однойменним оповіданням російського письменника Антона Чехова.[1] Стрічка була першим ігровим фільмом ВУФКУ, створеним на його Одеській кінофабриці.[2]
Часто Леся Курбаса також помилково вказують режисером «Шведських сірників» (про це, наприклад, згадують відомі кінознавці Іван Корнієнко у своїй книзі Українське радянське кіномистецтво. 1917—1929 (1959)[3] та Борис Берест у своїй книзі Історія українського кіна (1962)[4]), але загальновідомо що Курбас не міг бути режисером цих стрічкок у 1922 році, оскільки він почав працювати на ВУФКУ Одеса лише у червні 1924 року, після того як ВУФКУ уклало річний контракт із режисером театру «Березіль».[5][6] За рік своєї праці у 1924—1925 роках у ВУФКУ Одеса Курбас зумів зняти лише три фільми що вийшли в кіножурналі «Маховик»: Вендетта, Макдональд, та Арсенальці.[7][8]
Станом на 2020 рік фільм вважається втраченим.
Сюжет
Дружина станового пристава викрадає відставного корнета — поміщика Кляузова — та ховає його у своїй лазні, тим самим забезпечуючи собі легкий доступ до коханого. Міська влада, стурбована зникненням Кляузова, висуває версію вбивства поміщика і береться за пошуки трупа…
