Чурили

Чурили — шляхетські роди.

гербу Корчак

Український (руський)^[1] шляхетський рід гербу Корчак.

Версії походження

Бартош Папроцький засновником роду вважав сина Олександра Горайського гербу Корчак Андрія, який мав прізвисько «Чурило» (Чирило, Цирило, Цирил)^{[джерело?]}. Адам Бонецький безсумнівним протопластом роду вважав Івана (Івоню) з Клеців^[2] — брата коронного підскарбія Дмитра з Гораю, разом з яким 1377 отримали від короля Людовика Угорського Горай та Красник з прилеглостями^[3].

Представники

• Іван, 1378 був свідком продажу Климунтова^[3]
• Чурило-Бродовський — шваґро князя Федора Даниловича Острозького^[4], 1385 подарував йому своє село Бродово поблизу Острога; бл. 1435 князь Андрій Федорович Острозький заставив Тучампи (Tuczampy) своєму братові Чурилу, галицькому підкоморію, тому А. Бонецький припускав, що Іван (Івоня) міг бути ідентичним Чурилові Бродовському, а дружина князя Федора^[3] Агафія — його дочкою^[5]

---

• Іван (Івоня)^[6]
  • Олександр
  • Андрій^[5] Кирило (Цирил) — прадід галицького підкоморія Андрія; наприкінці XIV — на початку XY ст. змінив родове прізвище з руського Цирило (пол. Cyrylo) на спольщений варіант Чурило, заклав село Стоянці (пол. Stojanice) в Мостиському повіті — пізніше родинне гніздо^{[джерело?]}; 1410 продав Черепин Давидовському^[5]
    • Іван, 1448 отримав різні маєтності на Поділлі правом застави, 1456 мав процес проти Ходорівського
    • Андрій — галицький підкоморій 1436, 1446 разом з братом Іваном мав процес проти Бибельського
      • Іван (старший), син першої дружини, 1462 отримав Рогізне, Ростків, Тулиголови після поділу спадку з братами; Стоянці, Уйковичі, Хмельник (Chmielnik), Рудоловичі (Rudołowice) не підлягали поділу, помер бездітним
      • Іван (молодший), син другої дружини Ельжбети
      • Андрій, син другої дружини Ельжбети, 1462 ще неповнолітній разом з братами провів поділ спадку, у висліді якого разом з Іваном молодшим отримали Королин (Królin), Дмитровичі, Конюшки, Куматичі (Kumatycze), Влостків (Włostków), Самичі (Samicze);
  • Микола; 1405 р. разом з братами Олександром та Андрієм поділили маєтності^[5]

---

• Андрій зі Стоянців^[7] Чурило — галицький підкоморій^[8]
  • Андрій — перемиський каштелян, мав 4 сини:
    • Станіслав — ловчий краківський,^[9] чоловік Барбари Оссоліньскої^[10]
    • Андрій,
    • Микола — син каштеляна Андрія, бургграф Кракова
      • Мартин — син Миколи
        • Юрій — син Мартина та Анни Язловецької, чоловік Фредрівни,
          • Маріанна — дружина Міхала-Єжи Станіславського; разом надали кошти для коштовної каплиці її матері в старому костелі домініканців Львова
        • Микола — стольник сяноцький, чоловік Зофії Лянцкороньської, швагро подільського воєводи Станіслава Лянцкоронського^[11]
          • Анна — дружина Олександра Дідушицького
        • Анна — донька Мартина, дружина Станіслава Кашовського, Яна Одживольського; продала 1643 року успадковані Язловець з прилеглими селами Станіславу Конецпольському^[12]
      • Єлизавета — дружина Миколая Коли^[13]
    • Мартин — чоловік Катерини Гербурт з Фельштина

---

• Станіслав — белзький староста^[14]
• Андрій — дідич Хмелеви (тепер Заліщицький район)^[15]
• Флоріян — секретар королеви Бони Сфорци^[16]
• Юрій^[17] Чурило — сприяв перевезенню чудотворного образу Богоматері до Рудок
• кс. Станіслав з Горая — львівський латинський парох часів Хмельниччини^[18]
• Агафія (Агата) з Чурилів — дружина Острозького Федора Даниловича^[19]
• Анна з Чурилів на Стоянцах Мацєйовська — дружина Любомльського старости, охмістра королеви Барбари Радзивілл Станіслава Мацєйовського, сестра Ельжбети^[20]
• Єлизавета з Чурилів Гербурт — дружина Якуба Гербурта, теща очільника рокошу Міколая Зебжидовського
• Евфрозина з Чурилів Оссолінська — друга дружина жидачівського старости Героніма Оссолінського.^[21]
• Анна — донька Миколи та Зофії Лянцкороньської,^[22] дружина любачівського каштеляна Олександра Дідушицького^[23]
• Ядвіга — донька Андрія, дружина посідача 1454 року П'ятничани Жидачівських Петра Внучка^[24]
• Станіслав Чурило — підкоморій львівський

Маєтності

Отримали чимало маєтностей після вигасання роду Язловецьких.

Їх маєтностями були, зокрема:

• в Руському воєводстві: Стоянці, маєтки біля Косова, Рахині з соляними жупами (Прикарпаття), Чернелиця і Заболотівщина над Прутом
• у Подільському воєводстві: Озаринці, Яришів, Серебринці, Олчедаїв, Мурафа, Снітків, Лучинець та ін.^[1]

гербу Равич

Каспер Несецький та Адам Бонецький стверджували про існування роду Чурилів гербу Равич, дідичним селом яких було Чурили Луківського повіту.

Представники

• Яків — домівник Пйотра Любранського.

Чурили Олендзькі

Деякі представники роду від назви села Оленди (Olendy), розташованої поряд з с. Чурили, писалися як Чурили Олендзькі.

• Станіслав — луківський гродський суддя 1581.
• Ян — отримав лист żelazny від короля Владислава IV у 1637.

Примітки

1. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich [Архівовано 23 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 86. (пол.)
2. Бонецький написав Iwan v. Iwonia z Kleczczy → див. : Herbarz polski [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]… — Cz. 1. — T. 4. — S. 33.
3. Boniecki, s. 33 [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.].
4. Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. (пол.)
5. Boniecki, s. 34.
6. Boniecki, s. 33—34 [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.].
7. Akta grodskie i ziemskie z archiwum tak zwanego bernardyńskiego… [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] — Lwów, 1889. — T. 14. — S. 538. (лат.), (пол.)
8. Byliński J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAU, 1985. — T. XXVIII/4, zeszyt 119. — S. 761 (пол.)
9. Stanisław Czuryło h. Korczak (ID: 4.59.52). Архів оригіналу за 27 серпня 2016. Процитовано 16 червня 2016.
10. Ossolinscy (01) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
11. Lanckorońscy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
12. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
13. Kiryk F. Kola (Koło) Mikołaj h. Junosza (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — T. ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 286 (пол.).
14. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie [Архівовано 18 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — S. 16. (пол.)
15. Там само. — С. 86.
16. Plewczyński M. Sieniawscki Mikołaj h. Leliwa (1489—1569) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 123. (пол.)
17. польською пол. Jerzy
18. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 30 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 122. (пол.)
19. Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383 (пол.)
20. Kowalska H. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — T. XIX/1, zeszyt 80. — S. 69—71. (пол.)
21. Ossolińscy (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
22. Lanckoronscy (01) [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
23. Dzieduszyccy (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
24. Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода… — С. 7.

Джерела

• Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів [Архівовано 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 3—4 (51—52) (бер.—квіт.). — 24 с. — С. 6—7.
• Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1901. — Cz. 1. — T. 4. — S. 33—37. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — 761 s. — S. 388—389. (пол.)
• Herbarz polski Kaspra Niesieckiego [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.]. — Lipsk. — Т. 3. — S. 273—274. (пол.)
• Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. IV. — S. 373—374. (пол.)