Чудівський монастир

Чудівський монастир
Дата створення / заснування	1365
Засновник	Олексій Бяконт
Країна	Росія ,  Російська імперія ,  СРСР  і  Московське царство
Адміністративна одиниця	Москва
Місце розташування	Московський кремль
Присвячено	Архангел Михаїл
Стан збереженості	знесений^d
Перша письмова згадка	1365
Чудівський монастир у Вікісховищі

55°45′08″ пн. ш. 37°37′08″ сх. д.

Церква Святого Олексія всередині Чудівського монастиря, 1866.

Чудівський монастир або Чудів монастир^[1] (рос. Чудов монастырь) — кафедральний чоловічий монастир у східній частині Московського кремля в Москві, заснований митрополитом Олексієм в 1365 році в пам'ять про чудесне зцілення від сліпоти Тайдули — матері хана Золотої Орди Джанібека.^[2] Назва походить від посвячення соборного храму монастиря — на честь Чуда святого Архистратига Михаїла. Місце мученицької кончини Патріарха Гермогена і хрещення російських царів.

Монастир В 1483 на території монастиря була споруджена Олексіївська церква, в яку, за розпорядженням чудовського архімандрита Генадія, перенесли мощі митрополита Олексія. В 1501–1503 роках давню церкву Михайла Архангела змінив храм, зведений італійськими майстрами.

Тут був ув'язнений митрополит Ісидор, однак уже 15 жовтня 1441 він втік звідти. Великий князь Василій ІІ заборонив переслідувати його. Коли Ісидор був заарештований в Твері, князь Василь ІІ запропонував тверському князю Борису Олександровичу звільнити митрополита і дати йому можливість переїхати в Литву^[3].

Тихон Мединський — чернець, преподобний, святий Російської православної церкви, постригся в ченці в московському Чудівському монастирі, після чого пішов у глухі ліси між Мединню і Калугою, де оселився на березі річки Вепрейки та побудовав церква Успіння Божої Матері і засновав монастир, який отримав назву Успенського.

Монастир знищений більшовиками в 1929 році.

Примітки

1. 85 років тому більшовики знищили один із найдавніших Чудів монастир у Москві | Новини на Gazeta.ua. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 23 лютого 2020.
2. Чудов монастырь. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013.
3. Борисов Н. С. Русская церковь в политической борьбе ХИѴ-ХѴ веков. — М.: Изд-во Московского ун-та, 1986. — С. 143; Большой А. Ордена. Из летописи христианской Украины. — М.: Миссионер, 1999. — Т. 3. — С. 88-89; Афанасий К. История Украинской церкви. — М.: НПП «Тра ₃ нсинтех», 1992. — С. 56.