Чернігівський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської губернії. Повітове місто — Чернігів.
Повіт знаходився в західній частині губернії. Простягався з заходу на схід на 85—90 верст (90—96 км) і з півночі на південь на 40—45 верст (43—48 км). Межував на півночі з Городнянським, на сході з Сосницьким, на півдні Остерським, Козелецьким і Ніжинським повітами Чернігівської губернії і з Мінською губернією на заході. За даними генерального межування, займав площу 3 222,5 верст² або 333 022 десятини (3 667 км²).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 162 123 чоловік. З них 86,14 % — українці, 5,56 % — росіяни, 7,56 % — євреї, 0,25 % — поляки[1].
Повіт утворено 1781 року у складі Чернігівського намісництва. У 1796 році увійшов до Малоросійської губернії (2-го складу). 1802 року увійшов до Чернігівської губернії. 1923 року повіт скасовано, а його землі увійшли до Чернігівського району Чернігівської округи.
Адміністративний поділ
Мапа повіту
Повіт поділявся на 3 стани і 12 волостей:
Міста:
- Чернігів із передмістями Берізки, Кавказ, Лісковиця, Холодний Яр, хутором Кордівка, Вовчою Слободою.
- Заштатне місто Березна з хутором Заплаткіна.
Примітки
Посилання
|
---|
| Полки Малоросійської губернії (1-ше формування) |
|
---|
| Повіти Малоросійської губернії (2-ге формування) |
|
---|
|