Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(березень 2024)
Фестиваль «Черво́на ру́та» (RutaFEST) — регулярний всеукраїнський молодіжний фестиваль сучасної пісні та популярної музики, що з 1989 р. проводиться раз на два роки. У парні роки проводяться обласні відбіркові конкурси в кожній, без винятку, області України. У непарні роки — підготовка та проведення фінальних змагань фестивалю. Конкурси проводяться у шести жанрах: український автентичний фольклор, популярна, танцювальна, акустична, експериментальна та рок-музика. Між відбірковими та фінальними конкурсами постійно діє мистецька Школа-майстерня фестивалю. Фестиваль названо на честь відомої однойменної пісні Володимира Івасюка.
Цей розділ не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цей розділ, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено.(березень 2024)
Перший фестиваль «Червона Рута» відбувся 17-24 вересня1989 року в м. Чернівці. Попередні відбіркові конкурси відбувалися у кількох містах, не обов'язково обласних центрах. Так, наприклад, відбірковий конкурс по Черкаській області проходив у міському будинку культури м. Умань Черкаської області. Перемогу в цьому відбірковому конкурсі, а заодно й путівку до м. Чернівці, отримали черкащани Едуард Драч, Кость Павляк, рок-гурт «Екологія» (керівник — Геннадій Осипенко), а також гордість всього тодішнього українського андерграунду Андрій Миколайчук.
У Чернівцях конкурсні програми у жанрах рок- та попмузики проходили в Літньому театрі, а конкурс авторської (бардівської) пісні та співаної поезії організатори винесли далеко від центру міста, у низину парку, де практично не було глядачів, крім самих учасників та журі.
Учасників-фіналістів було дуже багато, що перевершило очікування організаторів. Так, концерти рок-музикантів проходили замість одного два дні, починаючись зранку об 11:00 і закінчуючись пізно увечері.
У рок-змаганнях брали участь знамениті гурти «Воплі Відоплясова», «Брати Гадюкіни», «Квартира № 50», «Зимовий сад», та багато інших. А організатори фестивалю та члени журі просто були приголомшені такою величезною кількістю конкурсантів та їхнім високим рівнем.
Ірина Білик виступала в українському стилізованому костюмі, відспівала невдало, не очікуючи результатів, поїхала додому. Під час конкурсного виконання власних творів у Костя Павляка раптово вимкнулася електрика, і він, не зупиняючись, доспівував у темноті, без мікрофона, лише під акомпанемент гітари. Жовто-блакитні прапори тоді ще були під забороною, і чернівецькі міліціонери несамовито кидалися на кожен такий прапор, стараючись відібрати й пошматувати його.
На завершальному концерті, котрий відбувався на центральному стадіоні Чернівців, місцева міліція переслідувала будь-які прояви «націоналізму», затримувала молодих дівчат (багато було молоді з популярного «Товариства Лева»), котрі були вдягнені в жовті кофтинки та блакитні спідниці. Їх силоміць виводили за межі стадіону. На знак протесту проти цього міліцейського свавілля просто під час концерту виступили Марійка Бурмака, Тарас Курчик та Василь Жданкін.
Медіацентр «Розмай» створив 6-серійний фільм про історію створення фестивалю.
Запоріжжя 1991
Серед чернівецьких учасників «Червоної рути-91» (Алла Наталушко, Леонід Корінець, Еміль Крупник, поп-гурт «Тандем», рок-група «Д'еректор») лауреатами не став ніхто. Опісля Запоріжжя «Червона рута» нібито знову мала повернутися до Чернівців. Назарій Яремчук навіть висловлював думку, що є плани розвинути на фестивалі й дитячу та юнацьку пісню — її виконавцям буде від 7 до 17 років. Але вже тоді фестиваль визначив свою культурно-просвітницьку місію — орієнтуватися на ті регіони, де не лише про українську музику, але й культуру мало знають.
Віктор Царан, Андрій Чернюк, бард-гурт «Мак-Дук» (авторська пісня).
Донецьк 1993
Триколірний червоно-чорно-білий фестивальний прапор (символ рок-, попмузики та авторської пісні) височить на центральній площі. 128 солістів, гуртів та бардів приїхали в Донецький край. Найслабше на фестивалі виступили барди.
Олександр Войтко, Вікторія Лозова, Сергій Шишкін (авторська пісня).
Крим 1995
Крим мав відкрити для себе Україну. У двох його найбільших містах (Сімферополі та Севастополі) відбувалася четверта «Рута». 3 10 осіб — такою була кількість конкурсантів. На «Червоній руті-95» вперше заявила про себе українська сучасна танцювальна музика. У її жанрі переможцями стали Олександр Коновалов, «Шао? Бао!», EL Кравчук, «The Вйо».
Олександр Коновалов, Березанка, Миколаївської обл.
Формула води — переможець у жанрі танцювальної музики, володар спеціальної відзнаки фестивалю за створення яскраво національно-виражених творів у сучасній танцювальній музиці.
Харків 1997
На п'ятій «Руті» з конкурсантами вперше працювала ціла армія стилістів, продюсерів, хореографів, вокалістів. До Харкова з'їхалося 94 солісти та гурти. У журі зазначали: якщо раніше доводилося відшукувати тих, хто звертається до національної тематики, то нині настав час обирати найкращих серед таких. Кризу на цьому фестивалі переживала авторська пісня, жанр якої вже трансформувався у жанр акустичної музики. Серед співців було присуджено лише третю премію, яку отримали Дмитро Гарбуз та гурт «Дим коромислом». Шлягером фестивалю стала пісня харківського гурту «Танок на майдані Конґо» «Зроби мені хіп-хоп». На харківській «Руті» існувала думка, що репертуар виконавців дуже схожий. Можливо, далася взнаки тісна співпраця дирекції з постійними авторами пісень.
Переможці «Червоної рути-97»: «Фактично самі» (хлопці зробили першу спробу переосмислити національний фольклор через призму панк-року), Яна Яновська (попмузика), чернівецький гурт «ІОА-4» (танцювальна музика), а також:
На фестивалі «Червона рута-2009» журі вирішило не присуджувати перше місце у жанрі попмузики, рок-музики та сучасної танцювальної музики. У цих жанрах розподілено лише друге та треті місця.
У жанрі попмузики на фестивалі «Червона рута» друге місце присуджено Тетяні Клименко (м. Красний Луч Луганської області) та Аліні Башкіній (м. Донецьк), третє місце — Тарасу Василенку (м. Запоріжжя), Ользі Троян (м. Київ), Ларисі Шелест (м. Бердянськ, Запорізької області).
У жанрі сучасної танцювальної музики призові місця дісталися гуртам «Найс Дей» із Харкова (друге місце) та «Хіп-Хоп Фемілі» із Хмельницького (третє місце).
У жанрі «Інша музика» перемогу здобула співачка Млада із Києва, друге місце — львівський «ШоколаD», третє — «Верховна Зрада» (м. Львів) та «Зелені Сестри» (м. Тернопіль).
Ірина Білик не була лауреатом ані першої «Червоної Рути», ані будь-якої іншої.
«З 1988 року Ірина Білик починає працювати над власним репертуаром і вже 1989 року бере участь у фестивалі „Червона Рута“. Живучи в готелі з поганими умовами, Ірина Білик захворіла й, на її думку, невдало виступила на конкурсі. Хоча вже тоді вона зуміла привернути серйозну увагу фахівців. Участь у „Червоній руті“ 1989 року була першою і останньою участю Ірини Білик в конкурсних акціях як учасниці.»[5]
Дипломанти першої «Червоної Рути» так і не отримали від Дирекції та Оргкомітету своїх дипломів.
Василь Жданкін (гран-прі 1989 р.) до своєї трагічної загибелі на початку осені 2019 року мешкав у м. Кременець і співав у церковному хорі разом з Миколою Гнатюком.
У Чернівці на час фестивалю був спеціально запрошений мольфар з Карпат пан Михайло Нечай для розгону дощових хмар. Запросили ж його особи із ЦК ЛКСМ(У).
Міліція в Чернівцях репресувала людей, котрі мали на собі одяг, схожий до жовто-блакитного прапора, котрий тоді був заборонений. Людей били кийками, кидали у «воронки», змушували перевдягатися тощо.
Учасниця «Сестричка Віка» написала свої переможні пісні «Ганьба» та «Шахтарські бунти» за два дні до поїздки на фестиваль. Пісня «Співці» була написана Даркою та Славком у поїзді «Львів—Чернівці», коли 1989 року вони їхали на перший фестиваль «Червона рута». Пісня «Там на Лемківщині» була написана Костянтином Павляком теж за два дні до поїздки в Чернівці.
Пісня «Там на Лемківщині» завдяки випадковому диктофонному запису поширилась серед молоді, зокрема пластунів, та через 10-15 років стала народною.
Багато учасників фестивалю їхали на цей «націоналістичний шабаш» за путівками місцевих комітетів комсомолу. Комітети комсомолу оплачували проїзд, добові та проживання.
Одним з музикантів, які акомпанували на сцені «сестричці Віці», був музикант Леонтій Бебешко, відомий пізніше як Левко Дурко.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 10 грудня 2017. Процитовано 9 грудня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія(PDF). Архів оригіналу(PDF) за 10 грудня 2017. Процитовано 9 грудня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)