Хвороба Погоста (також відома як ГарячкаОкельбо, Карельська гарячка) — ендемічнавірусна хвороба доброякісного клінічного перебігу. Багатьма науковцями вважається різновидом гарячки Сіндбіс. Прояви захворювання включають, як правило, висип, а також субфебрилітет та інші грипоподібні симптоми. У більшості випадків хвороба триває менше 5 днів. В окремих випадках у пацієнтів розвивається болючі артрити. Немає етіологічних засобів для лікування цієї хвороби.
Етимологія
Назва хвороби найімовірніше походить від терміну погост, що означав адміністративну одиницю в історії Швеції. Ця назва поширена у деяких регіонах Фінляндії і Швеції. У деяких районах Швеції її називають також гарячкою чи хворобою Окельбо, тоді як в Російській Федерації — карельською гарячкою. Також існують назви «серпнево-вереснева хвороба» і «комарина гарячка з висипом та артритом».
Історичні факти
Вперше незвичайну хворобу спостерігали в 1960-х роках у районі Окельбо в Швеції. На початку 1980-х років випадки зареєстровані у Фінляндії та СРСР. У 1982 році спалах відбувся в районі Окельбо з липня по вересень.
Етіологія
Існувала підозра, що хворобу спричинює Сіндбіс-подібний вірус з позитивним ланцюгом РНК, що належить до родуAlphavirusродини Togaviridae. У 2002 році під час спалаху хвороби Погоста у Фінляндії у пацієнтів було виділено на клітинах Vero такий вірус Edsbyn 5/82, що підтвердило цю гіпотезу[1]. Він має капсулу з С-білка, що захищає віріони від фагоцитозу. На поверхні є шипи, за допомогою яких відбувається прикріплення вірусу до клітини-хазяїна. Вірус відрізняється низькою стійкістю і швидко гине під впливом несприятливих факторів довкілля.
Епідеміологічні особливості
Ця хвороба в основному зустрічається у східних частинах Фінляндії, західних районах Карелії, півночі Швеції. Джерелом інфекції є хворі люди, птиці. Специфічні переносники — комар A. communis і деякі інші види, мошки, мокреці. Захворювання реєструється в літньо-осінній період. Зв'язок захворюваності з певним географічним регіоном свідчить про можливість природної осередковості хвороби. Антитіла до вірусу у донорів крові виявлялися лише у жителів ендемічних районів Швеції, у тих донорів, які живуть на північ від 63-і й на південь від 60-ї паралелі, антитіл до збудника хвороби не виявлено. Типовим є зараження під час збору ягід восени. Захворювання розвивається переважно в осіб віком від 30 до 60 років, при цьому зараження дітей відбувається вкрай рідкісно. Після перенесеної хвороби формується стійкий імунітет, повторні випадки захворювання не описані.
Патогенез
Патогенез мало вивчений. Вхідними воротами інфекції є шкіра в області укусу комара. Поширення вірусу в організмі людини відбувається гематогенним шляхом, спричинюючи ураження суглобів і розвиток генералізованої екзантеми. Вірус тривало персистує в організмі. Антитіла IgM виявляються впродовж 4-х і більше років, що вказує на тривалу персистенцію вірусу в організмі.
Клінічні прояви
Хвороба починається гостро. З'являється озноб, висока гарячка, інтенсивний головний біль, частіше в скроневій і лобової областях, біль в очних яблуках, очницях, міалгії в литкових і поперекових м'язах, виразна гіперемія обличчя, слизової оболонки ротоглотки, ін'єкція склер. Виявляються значні артралгії.
Висип зустрічається у 96% випадків хвороби. Може передувати (за 1-2 дні) ураженню суглобів, може з'являтися одночасно або через 1-2 дня після цього. Він рясний, плямистого характеру, до 10 мм у діаметрі, не схильний до злиття, розташовується на всьому тілі. Надалі плями переходять у папули, а деякі з них змінюються везикулами. Висипання не супроводжуються появою свербежу та злиттям елементів. Висип виявляється на тулубі та кінцівках. Шкірні висипання можуть тривати від 5 до 10 днів. Після зникнення висипу видимих слідів на шкірі не залишається.
Симптоми інтоксикації найчастіше не виражені. Частіше спостерігається ураження великих суглобів (колінні, тазостегнові, ліктьові, променезап'ясткові), у вигляді мігруючого поліартриту, можуть пошкоджуватися й інші суглоби. Артралгії та артрити нередко зберігаються від 3 до 4 місяців, а іноді й до 2 років. Навіть за наявності болючості, припухлості та обмеження рухливості в суглобах не виявляється структурних змін у них. Проте при трансформації інфекції в хронічну форму можливі інвалідизуючі наслідки і втрата працездатності в результаті порушення функції суглобів.
Профілактика
Проводяться заходи по боротьбі з комарами, здійснюється індивідуальний захист від них, особливо під час польових робіт. Використовуються репеленти, протимоскітні сітки і пологи для захисту від укусів комарів.
Примітки
↑Kurkela S, Manni T, Vaheri A, Vapalahti O (May 2004). «Causative agent of Pogosta disease isolated from blood and skin lesions». Emerg Infect Dis. 10 (5): 889—894. doi:10.3201/eid1005.030689. PMC 3323234. PMID 15200824(англ.)
Джерела
Kurkela S, Manni T, Vaheri A, Vapalahti O (May 2004). «Causative agent of Pogosta disease isolated from blood and skin lesions». Emerg Infect Dis. 10 (5): 889—894. doi:10.3201/eid1005.030689. PMC 3323234. PMID 15200824(англ.)
