Призначена для ураження важливих наземних та надводних об'єктів противника, прикритих ППО, що візуально виявляються оператором у будь-який час вдень у простих метеоумовах, а також різновиди для вседобового та протикорабельного застосування.
Державні випробування X-59 були закінчені в 1979 році, на озброєння комплекс у складі винищувача-бомбардувальника Су-24М, контейнера управління і двох ракет Х-59 був прийнятий в 1980 році. Також «Оводом» оснащувалися одномісні винищувачі-бомбардувальники Су-17М, такий комплекс отримав найменування Су-17М4. Х-59 у складі Су-17М4 був прийнятий на озброєння в 1982 році, але через припинення серійного випуску Су-17, основним носієм Х-59 був Су-24М.
Зараз модифікації Х-59 виробляються та модернізуються корпорацією «Тактичне ракетне озброєння»[5], до якої входить МКБ «Радуга».
Модифікації
Х-59МЭ, головна частина
Х-59 — первісний варіант з двоступінчастим твердопаливним двигуном (стартовий і маршовий), інерційною системою керування СНАУ-59 та телекомандною «Текон-1» системою наведення з ТГСН «Тубус-2». Двоступінчаста твердопаливна ракетна рухова установка забезпечує дальність польоту до 45 км. ДСВ (державні спільні випробування) завершено в 1979 році, прийнято на озброєння у складі Су-24 в 1980[6]. Єдиний носій у ВПС — Су-24М[7].
Х-59Л — варіант з лазерним наведенням, що розроблявся, але, ймовірно, не доведений до виробництва.
Х-59Т — паралельне найменування для базової модифікації Х-59 з телевізійно-командною системою наведення.
Х-59М («Овод-М», Виріб Д-9М, за кодифікацією НАТО — AS-18 Kazoo) — оновлений варіант Х-59 з ТРДД у підфюзеляжній гондолі, замість маршового РДТП, потужніша БЧ, системою наведення «Текон-1А» "(-1Б/-2) з радіовисотоміром та ТГСН «Тубус-2А». Експортувалася як Х-59М чи Х-59МЕ. Дальність дії до 115 км.
Х-59МЭ — експортний варіант Х-59М.
Х-59МК (Х-59А) — Протикорабельна ракета з БИНС, комплексним радіовимірювачем, НАП систем ГЛОНАСС / GPS та з активною радіолокаційною головкою самонаведення АРГС-59Э, маршова висота польоту 10-15 м, на кінцевій ділянці 4-7 м дальністю 285 км та БЧ проникного типу масою 320 кг. Вперше було представлено на МАКС-2001.[8]
Ракета Х-59МК2 на МАКС-2009 Оновлений варіант ракети Х-59МК2 на МАКС-2015
Х-59МК2 — різновид Х-59МК для ураження нерухомих наземних цілей з відомими координатами, оснащена системою управління, що включає: БИНС, оптико-електронну ГСН і НАП систем ГЛОНАСС/GPS, політ до цілі здійснюється на висоті 50-300 м, передбачені проникна та касетна БЧ. Була представлена на МАКС-2009.
Х-59МК2 — оновлений варіант меншої довжини та маси з квадратним у перерізі корпусом, пристосований для розміщення у внутрішньому відсіку озброєння літака. Аналог західних КР того ж класу AGM-158 JASSM, Scalp EG/Storm Shadow та Taurus у фюзеляжі з обводами Stealth має значну дальність стрільби. Була представлена на МАКС-2015. Проходить випробування. Ймовірно ця ракета була взята за основу в створенні Х-69 або перейменована на неї, бо характеристики досить подібні як і зовнішній вигляд.[9]
Х-59М2 — варіант з АРЛГСН АРГС-59 і трансляційно-командною системою наведення що допускає застосування по наземних та надводних цілях з відомими координатами у будь-який час доби.
Ракети Х-59М використовувалися в ході бойових дій у Чечні для знищення укриттів та складів противника у горах[17]. КліматПівнічного Кавказу наклав серйозні обмеження застосування високоточної зброї — погані метеоумови, туман і слабка видимість призводили до зриву наведення в лісистих горах і засніжених ущелинах. Наприклад, за весь грудень 1994 року в Чечні було всього 2 дні із ясною погодою, коли було можливо використати всі можливості високоточної зброї[18]. Від застосування ракет Х-59 відмовилися після чотирьох пусків.
Війна в Сирії
Стало відомо що у лютому 2018 року під час військових випробувань ракет Х-59МК2 були виконані бойові пуски ракет в Сирії з літаків-носіїв Су-57.[19]
Російсько-українська війна
На Сумщині вибухотехніки поліції знешкодили авіаційну ракету Х-59 (29 березня 2024 року)
3 квітня 2022 року під час широкомасштабного російського вторгнення російські війська завдали удару ракетою Х-59 по розташованому в селі Костянтинівкаелеватору компанії ТОВ «Баловнянська виробнича база» (ТОВ «Костянтинівський елеватор», група компаній ПАЕК), почалась пожежа на площі 1600 м², яку вдалось загасити. Минулось без жертв, але роботу підприємства було заблоковано[20][21][22].
27 жовтня 2022 року, одну ракету X-59 збито над Дніпропетровською областю[34].
6 грудня 2022 року, військові рф випустили ракету Х-59 по селу Новотаврічеське Запорізької області. Від влучання відбулося займання житлової та господарчої будівель[35].
22 грудня 2022 року, у небі над Миколаївською областю було збито російську ракету Х-59[36].
23 січня 2023 року, за повідомленням Командування ПС ЗСУ, в період часу 10:00-16:00 зенітними ракетними підрозділами знищено два російські штурмовики Су-25, ударний вертоліт Ка-52, дві керовані авіаційні ракети Х-59 і БПЛА ОТР «Орлан-10».
21 березня 2023 року, згідно з повідомленням Повітряних Сил ЗС України, російські окупанти близько 19:40 атакували Одеську область чотирма ракетами Х-59. Зліт ворожих літаків Су-35 здійснювався з аеродрому «Бельбек» у Криму. У небі над областю 2 ворожі ракети вдалося збити, ще 2 — влучили в триповерховий будинок на території монастиря в м. Одесі, відомо про чотирьох поранених[37][38][39].
12 березня 2024 року, ракета х-59 (модифікація уточнюється) влучила в будинок в місті Кривий Ріг. Відомо про два влучання (жителі чули в той день 3 вибухи, ймовірно ППО та уламки полетіли на Східний 1 та 1-шу дільницю). В той момент тривога почалась о 18:09, телеграм канали дали інформацію про ракету о 18:36 з текстом "⚡️Керована авіаційна ракета, імовірно Х-59 в напрямку Кривого Рогу!", в ці ж хвилини ракета і прилетіла. На даний час відомо про 5-х загиблих та більше 50 потерпілих, з них близько 10 дітей.
Подивитись детальніше можна на сайті Факти та New Voice.
8 квітня 2024 року близько 21.00, російські війська ракетою Х-59 завдали удар по гуртожитку в Полтавській громаді: 1 людина загинула, кількість постраждалих-16 людей, з них четверо — діти. [40]
17 червня, під час повітряної тривоги, окупанти влучили в цивільну інфраструктуру в Полтавській громаді. За інформацією ОВА, внаслідок атаки є постраждалі люди та пошкоджені будинки.
[41]
Марковский В.Ю., Перов К. Советские авиационные ракеты «воздух-земля». — М. : Экспринт, 2005. — С. 34—39.
А. Б. Широкорад. История авиационного вооружения. Краткий очерк / Под общей ред. А. Е. Тараса. — Минск : Харвест, 1999. — С. 332—334. — (Библиотека военной истории) — 11000 прим. — ISBN 985-433-695-6.
Тихонов С. Г. Оборонные предприятия СССР и России : в 2 т. — М. : ТОМ, 2010. — Т. 1. — 608 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-903603-02-2.
Тихонов С. Г. Оборонные предприятия СССР и России: в 2 т. — М. : ТОМ, 2010. — Т. 2. — 608 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-903603-03-9.
