Примітка: 27 жовтня 2017 року ФІФА офіційно визнала, що всі чемпіони Міжконтинентального кубка мають рівний статус з переможцями Клубного чемпіонату світу з футболу.[8]
23 грудня 2020 року стадіон «Ед'юкейшн Сіті» було офіційно названо ареною фіналу турніру[9]. Однак матчі були перенесені після того, як відкриття міського стадіону було перенесено на початок 2020 року.[10], побудовану 2020 року. Також арена включена до списку стадіонів, що приймуть Чемпіонат світу з футболу 2022 року[11]. На стадіоні також мав пройти фінал попереднього клубного чемпіонату світу 2019 року[12], однак матчі були перенесені на стадіон «Халіфа», що теж знаходиться у Досі, після того як відкриття міського стадіону було перенесено на початок 2020 року[13].
Передумови
«Баварія» вийшла у свій другий фінал клубного чемпіонату світу за два розіграші, зробивши це вперше в 2013 році, коли німецька команді виграла у «Раджі» (Касабланка). Перемога «Баварія» дозволила б мюнхенцям здобути шостий титул за рік, після чемпіонату, кубку і Ліги чемпіонів УЄФА у сезоні 2019/20 та Суперкубка УЄФА and Суперкубка країни на початку наступного сезону 2020/21. Раніше цього подвигу досягла лише «Барселона» у 2009 році (кінець сезону 2008/09 та початок сезону 2009/10)[14]. Перед матчем у «Баварії» виникли серйозні втрати: так Жером Боатенг покинув розташування «Баварії» через смерть колишньої дівчини[15], а Томас Мюллер здав позитивний тест на коронавірус і був ізольований від команди[16]. З цієї ж причини взагалі у турнірі не взяли участь Хаві Мартінес та Александер Нюбель, які здали позитивний тест ще до початку змагання і були замінені у фінальній заявці на гравців молодіжної команди Тьягу Данташа та Лукаса Шнеллера[17].
«УАНЛ Тигрес» стала першою командою від КОНКАКАФ за всю історію турніру, яка вийшла у фінал клубного чемпіонату світу[18].
Фінал почав обережно, але з явною перевагою «Баварії». Вже на 18-ій хвилині вона втілилася в забитий м'яч Йозуа Кімміх, який незабаром був скасований VAR через Роберта Левандовського, який стояв на шляху м'яча, перебуваючи при цьому в офсайді[19]. Німецька команда надалі продовжила тиск, але так до перерви забити і не зуміла.
В середині другого тайму мюнхенці такі реалізували свою перевагу. Йозуа Кімміх віддав навісну передачу на Левандовського, від якого в боротьбі з голкіпером м'яч відлетів до Бенжамена Павара, що і добив м'яч у порожні ворота[20].
Мексиканці на чолі з найкращим бомбардиром турніру Андре-П'єр Жиньяком намагалися огризатися, але всі атаки розбивалися об оборону мюнхенського гранда. У свою чергу, підопічні Фліка могли подвоїти перевагу, але м'яч після удару Корентена Толіссо і сейва голкіпера «Тигрес» Науеля Гусмана влучив у штангу, а згодом удар Дугласа Кости з забійної позиції влучив прямо в голкіпера «тигрів». В результаті фінальний свисток зафіксував мінімальну перемогу європейців[21].
↑«Баварія» також кваліфікувалась на Міжконтинентальний кубок у 1974 і 1975 роках, але відмовлялась від участі.[7]
↑ абПершочергово Ніколас Галло з Колумбії мав бути відеоасистентом арбітра у цьому матчі, а Хуліо Баскуньян його помічником[23]. Однак пізніше Галло був відсторонений від матчу, через що Баскуньян став відеоасистентом, а Хаміс аль-Маррі з Катару його помічником[2].
↑Кожній команді було надано лише три слоти для можливості зробити заміни, з четвертою можливістю в додатковий час, за винятком замін, здійснених у перерві між таймами, до початку додаткового часу та в перерві в додатковому часі.
↑Fédération Internationale de Football Association [@fifamedia] (10 лютого 2021). Referee designations FCWC 2020 – Final (Твіт). Архів оригіналу за 11 лютого 2021. Процитовано 11 лютого 2021 — через Твіттер.
.svg){kind=small}
