Фрідріх Шляєрмахер |
---|
нім. Friedrich Schleiermacher |
---|
|
Ім'я при народженні | нім. Friedrich Daniel Ernst Schleiermacher |
---|
Псевдо | Pacificus Sincerus[1] |
---|
Народився | 21 листопада 1768(1768-11-21)[2][5][…] Бреслау, Королівство Пруссія[3] |
---|
Помер | 12 лютого 1834(1834-02-12)[2][3][4] (65 років) Берлін, Німецький союз[7] |
---|
Поховання | Dreifaltigkeitskirchhof IId |
---|
Країна | Королівство Пруссія |
---|
Діяльність | філософ, богослов, перекладач, викладач університету, письменник, педагог |
---|
Галузь | богослів'я[1], етика[1], діалектика, педагогіка[1], філософія[1] і Герменевтика[1] |
---|
Alma mater | Університет Мартіна Лютера |
---|
Відомі учні | Карл Отфрід Мюллерd і Август Бьок |
---|
Знання мов | німецька[2][8] |
---|
Заклад | Університет Мартіна Лютера, Берлінський університет[d] і HU Berlin |
---|
Членство | Прусська академія наук і Баварська академія наук |
---|
Напрямок | Німецька класична філософія |
---|
Magnum opus | Християнська віраd |
---|
Конфесія | лютеранство |
---|
Батько | Gottlieb Adolf Schleyermacherd |
---|
|
Фрідріх Данієль Ернст Шляєрмахер (Шлеєрмахер)[9](нім. Schleiermacher; 21 листопада 1768(17681121), Бреслау — 12 лютого 1834, Берлін) — німецький філософ, теолог і проповідник.
Погляди
Філософія Шляєрмахера має еклектичний характер: у гносеології він примикав до Канта, симпатизуючи разом з тим раціоналізму Спінози; не схильний до метафізики в релігії, водночас вступав у союз із романтичною містикою. Шляєрмахер безсумнівно мав здатність поєднувати непоєднуване.
Його загальнофілософські погляди викладені в «Діалектиці», що з'явилася в пресі тільки після його смерті. Під діалектикою він розуміє мистецтво філософського обґрунтування. Можливість філософського пізнання обумовлюється повною відповідністю мислення і буття. Логічному зв'язку понять відповідає причинний зв'язок зовнішньої дійсності. Як родові поняття служать логічною підставою для видових, так точно вищі роди буття реально обумовлюють існування нижчих. Пізнання виникає з взаємодії двох чинників: органічної або чуттєвої та інтелектуальної функцій. Органічна дає матеріал, інтелектуальна — форму. Перша обумовлює хаотичне різноманіття сприйняття, друга вносить систему, визначеність і єдність. У переважанні тієї чи іншої з цих функцій постійно коливається людське мислення, переходячи від чистого сприйняття до абстрактних понять. Сходячи від конкретних уявлень чуттєвості до все більш і більш загальних понять, мислення, нарешті, приходить до ідеї абсолютної єдності буття. Ця ідея вже не є поняттям, бо вона не виражає нічого певного. Вона належить до невизначеного суб'єкта нескінченної кількості суджень.
Двом чинникам мислення відповідають два роди буття: реальне та ідеальне. Самосвідомість доводить внутрішню тотожність буття і мислення реального й ідеального. В основі всього буття лежить абсолютна світова єдність або Бог. Ця єдність неминуче передбачається нашим мисленням, але ніколи не може бути здійснена в думці. Позбавлене такої єдності, наше пізнання є завжди відносним. Метафізичні та релігійні поняття про Бога, на думку філософа, анітрохи не висловлюють Його сутності. Приписувані звичайно Богу різні якості або властивості суперечать Його єдності.
Примітки
Джерела та література
Посилання
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво |
|
---|
| Генеалогія та некрополістика |
|
---|
| Література та бібліографія |
|
---|
| Наука |
|
---|
| Тематичні сайти |
|
---|
| Словники та енциклопедії |
|
---|
| Довідкові видання |
|
---|
| Нормативний контроль |
|
---|
|