Мешкала родина у Палаці спадкоємного принца в Дессау. Літні місяці проводили у палаці Верліц. У 1871 році батько став правителем Ангальту, і за три роки сімейство перебралося до палацу Дессау.[1]
Фрідріх разом зі старшим братом навчався у Женеві, Бонні та Мюнхені. Пізніше обидва стали офіцерами прусської армії та перебували на дійсній службі. Після раптової смерті Леопольда у 1886 році, Фрідріх став спадкоємцем престолу та почав ознайомлення зі справами державної адміністрації.
У віці 32 років одружився із 24-річною баденською принцесою Марією, небогою правлячого великого герцога Фрідріха. Вінчання відбулося 2 липня 1889 року у Карлсруе. Дітей у подружжя не було.
У січні 1904 року став правлячим герцогом. Був відомий своєю любов'ю до музики та підтримкою придворного театру, який гастролював всією Європою.
Наприкінці першого року Першої світової війни заснував нагороду Хрест Фрідріха як аналог прусського Залізного Хреста.
Помер у Балленштедті у квітні 1918 року в той час, коли відбувався Весняний наступ німецької армії на Західному фронті. Був похований в мавзолеї Дессау,[2] а у 1958 році — перепохований на цвинтарі Цибік.[3] Дружина пережила його більш, ніж на двадцять років.
.jpg)
