Французько-люксембурзький кордон простягається на 73 кілометри[1] на північний схід від Франції та на південь від Люксембургу.
Починається на заході в триточці Бельгія-Франція-Люксембург (49°32′47″ пн. ш. 5°49′07″ сх. д. / 49.54639° пн. ш. 5.81861° сх. д. / 49.54639; 5.81861), на стику бельгійського муніципалітету Обанж, французької комуни Мон-Сен-Мартен і люксембурзької комуни Петанж. Ця точка розташована на річці К'єр.
Потім він слідує в загальному східному напрямку до трипункту Німеччина-Франція-Люксембург (49°28′10″ пн. ш. 6°22′02″ сх. д. / 49.469444° пн. ш. 6.367222° сх. д. / 49.469444; 6.367222), на стику німецького муніципалітету Перль, французької комуни Апах і люксембурзької комуни Шенген. Ця точка розташована на Мозелі.
Коли в 1552 році була створена провінція Труа-Евеше, з’явився перший франко-люксембурзький кордон: він був розташований між північчю округу Мец і півднем округу Тьйонвіль[2].
Прикордонні села Юссіньї і Режанж були передані Люксембургом Лотарингії в 1602 році[3].
Після Піренейського договору 1659 року, незважаючи на зміни, які відбулися в династіях його суверенів, територіальна поверхня Люксембургу не зазнавала змін до 1795 року, за винятком погоджених Марією-Терезою та королем Франції Людовиком XV, перелічених у два договори про кордон 1769 і 1779 рр[4].
Остання зміна курсу кордону датується 2007 роком із обміном землею загальною площею 87 679 м 2 між французьким муніципалітетом Рюссанж та люксембурзьким муніципалітетом Санем, на захід від Еш-сюр-Альзетт, як частину забудованих територій, проект перетворення металургійних пустирів у центри вищої освіти та університети[5][6].
Є багато пунктів перетину кордону, головним з яких є європейський маршрут E25 зі Страсбурга через Сент-Авольд і Мец до міста Люксембург, перетин кордону в Зуффтжан.