Франсуаза д'Обонн (12 березня 1920 — 3 серпня 2005) — французька письменниця і феміністка. Її книга 1974 року «Фемінізм або смерть» (фр. Le Féminisme ou la Mort) увела в ужиток термін екофемінізм. Одна з засновників Фронту революційної дії гомосексуалів[fr] — революційного альянсу ЛГБТ-людей у Парижі.
Життєпис
Народилася 1920 року в Парижі, потім сім'я переїхала в Тулузу[7]. Її мати була дитиною революціонера-карліста. Батько був членом релігійного руху Сіллон і прихильником анархізму. Дитинство Франсуази в Тулузі було ускладнене проблемами зі здоров'ям у батька, викликаними впливом газу, якого він зазнав 1914 року в окопах під час війни.
Франсуаза рано почала писати. У 13 років вона виграла літературний конкурс на краще оповідання, організований видавництвом Editions Denoël[8].
Коли їй було 16 років, розпочалася Громадянська війна в Іспанії. Три роки по тому вона стала свідком приходу республіканців у вигнанні. Від 20 до 25 років пережила всі поневіряння того часу. Під час Другої світової війни працювала шкільною вчителькою на півдні Франції та надавала допомогу підпільному руху Опору, але не залишала занять літературою. 1942 року випустила дебютну збірку поезій «Стовпці душі» (фр. Colonnes de l'âme). Пізніше вона висловить свої почуття в цей період свого життя багатозначною назвою Chienne de Jeunesse («молода сука»).
Таке дитинство і дорослішання, а також розвинена емпатія, вплинули на її критичний світогляд і сформували її як войовничу радикалку і феміністку. Значно вплинула на неї Симона де Бовуар з її класикою «Друга стать», яка викликала бурхливу полеміку[7]. Саме дискусії довкола книги де Бовуар надихнули д'Обонн на перше феміністське есе — «Комплекс Діани». У ньому вона спробувала вступити в полеміку з критиками «Другої статі» та спробувала розібратися, чому жінок було виключено з політики та позбавлено влади[7].
1969 року стала співзасновницею Руху за визволення жінок. Активно підтримувала інших активісток, але вважала, що рух за права жінок має бути єдиним та цілісним. Як колишня членкиня французької комуністичної партії, 1971 року стала однією із засновників Фронту революційної дії гомосексуалів. Того ж року вона підписала Маніфест трьохсот сорока трьох, заявивши, що зробила аборт[9].
Франсуазу д'Обонн вважають авторкою та засновницею екологічного та соціального руху екофемінізму[10]. 1972 року вона заснувала в Парижі Центр екології та фемінізму (фр. Ecologie-Feminisme).
У 1974 році д'Обонн опублікувала найвідоміший свій твір — Le Féminisme ou la Mor t («Фемінізм або смерть»), де вперше використала термін «екофемінізм». У книзі йдеться про існування особливого зв'язку жінок з природою, вона закликає жінок до екологічного активізму, наголошуючи, що токсична маскулінність не лише призводить до зростання населення, а й забруднює й чинить інші руйнівні впливи на довкілля.
Концепція Франсуази д'Обонн про існування зв'язку жінок із природою знайшла прихильниць. Серед них такі авторки та науковиці, як антропологиня Шеррі Ортнер[en], теологиня Розмарі Редфорд Рютер, філософиня Сьюзен Гріффін та історикиня Керолін Мерчант[en][10].
У своєму літературному та активістському житті д'Обонн стикалася зі впливовими людьми XX століття, серед яких Колетт, Симона де Бовуар, Жан-Поль Сартр, Жан Кокто та багато інших.
Померла в Парижі 3 серпня 2005 року, кремована на цвинтарі Пер-Лашез.
Бібліографія
Дотримуючись свого початкового девізу «Жодного дня без рядка», Франсуаза д'Обонн написала понад 50 творів, починаючи з Colonnes de l'âme (поезія, 1942) і закінчуючи L'Évangile de Véronique (есе, 2003). Її історичний роман Comme un vol de gerfauts (1947) перекладено англійською під назвою A Flight of Falcons («Політ сокола»), а фрагменти з її Le Féminisme ou la Mort з'явилися 1974 року в антології «Нові французькі фемінізми».
Також писала науково-фантастичні романи: L'échiquier du temps («Шахова дошка часу», 1962), Rêve de feu (укр. «Вогненний сон», 1964) та Le sous-marin de l 'espace («Космічна субмарина», 1959).
- Романи
- Le cœur de Watteau, 1944
- Comme un vol de gerfauts, prix des lecteurs 1947
- Belle Humeur ou la Véridique Histoire de Mandrin, 1957
- J'irai cracher sur vos tombes, 1959
- Les Tricheurs, 1959
- Jusqu'à la gauche, 1963
- Les Bergères de l'Apocalypse, 1978
- On vous appelait terroristes, 1979
- Je ne suis pas née pour mourir, 1982
- Terrorist's blues, 1987
- Floralies du désert, 1995
- Біографії
- La vie passionnée d'Arthur Rimbaud, 1957
- La vie passionnée de Verlaine, 1959
- Une femme témoin de son siècle, Germaine de Staël, 1966
- La couronne de sable, vie d'Isabelle Eberhardt, 1967
- L'éventail de fer ou la vie de Qiu Jin, 1977
- Moi, Kristine, reine de Suède, 1979
- L'impératrice rouge: moi, Jiang King, veuve Mao, 1981
- L'Amazone Sombre: vie d' Antoinette Lix, 1983
- Louise Michel la Canaque, 1985
- Une femme nommée Castor, 1986
- Les scandaleuses, 1990
- L'évangile de Véronique, 2000
- Есе
- Le complexe de Diane, érotisme ou feminisme, 1951
- Y at-il encore des hommes?, 1964
- Eros minoritaire, 1970
- Le feminisme ou la mort, 1974
- Les femmes avant le patriarcat, 1976
- Contre violence ou résistance à l'état, 1978
- Histoire de l'art et lutte des sexes, 1978
- Écologie, feminisme: révolution ou mutation?, 1978
- S comme Sectes, 1982
- La femme russe, 1988
- Féminin et philosophie: une allergie historique, 1997
- La liseuse et la lyre, 1997
- Le sexocide des sorcières, 1999
- Поеми
- Columns of the soul, 1942
- Rutten, 1951
- Neither place nor meter, 1981
- Науково-фантастичні романи
- Le sous-marin de l'espace, 1959
- L'échiquier du temps, 1962
- Rêve de feu, 1964
Примітки
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
|---|
| Література та бібліографія | |
|---|
| Словники та енциклопедії | |
|---|
| Довідкові видання | |
|---|
| Нормативний контроль | |
|---|
.svg){kind=small}
