Фанні Ватерман

Фанні Ватерман
англ. Fanny Waterman
Народилася	22 березня 1920(1920-03-22)[2] Лідс, Західний Йоркшир, Велика Британія
Померла	20 грудня 2020(2020-12-20)[1] (100 років) Ilkley^d, Брадфорд^[d], Західний Йоркшир, Йоркшир і Гамбер, Англія, Велика Британія[3]
Країна	Велика Британія
Діяльність	Піаністка, музичний педагог
Галузь	piano performance^d[4], музична освіта[4], музичний конкурс[4] і підручник[4]
Alma mater	Королівський коледж музики і Allerton High School^d
Знання мов	англійська
Заклад	Leeds College of Music^d
Жанр	класична музика
У шлюбі з	Geoffrey Michael de Keyser^d[2][5]
Нагороди

Фанні Ватерман (англ. Fanny Waterman; 22 березня 1920, Лідс — 20 грудня 2020) — британська піаністка та музичний педагог.

Життєпис

Народилась в родині єврейських емігрантів з Російської імперії — ювеліра Меєра Ватермана (Вассермана) та Мері Берман. З 17 років навчалася під керівництвом Тобайаса Маттея, потім вступила до Королівського коледжу музики, де її вчителем був Сіріл Джеймс Сміт. 1941 року відкрила своїм виступом концертний сезон в Лідсі. Під час Другої світової війни давала концерти з Генрі Вудом в Альберт-Холлі^[6].

1950 року, після народження дитини, відмовилась від концертної діяльності та повністю зосередилася на викладанні. До самого 2006 року працювала в Лідському музичному коледжі; серед її учнів, зокрема, Бенджамін Фріт. Продовжувала давати майстер-класи у Вашингтоні, Сеулі, Пекіні, Ганновері, Лейпцигу^[7].

Спільно з Маріон Штайн, графинею Гарвуд, написала низку популярних музичних посібників, в тому числі книгу «Я і моє фортепіано» (англ. Me and my piano; 1989), яка витримала багато перевидань, та заснувала Лідський міжнародний конкурс піаністів (1961), який очолювала. Входила до складу журі багатьох міжнародних конкурсів, в тому числі Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського (1986), Міжнародного конкурсу піаністів імені А. Рубінштейна, I Китайського міжнародного конкурсу піаністів^[8].

Віце-президент Європейської асоціації викладачів фортепіано (з 1975) та Всесвітньої федерації міжнародних музичних конкурсів (1992—2000); віце-президент (1999—2009)^[8], президент (з 2009) Міжнародного фестивалю в Гаррогейті (Північний Йоркшир).

Фанні Ватерман померла 20 грудня 2020 року в будинку для людей похилого віку в курортному місті Ілклі, Західний Йоркшир, у 100-річному віці^[9].

Особисте життя

1944 року Ватерман вступила у шлюб з Джеффрі де Кайзером, лікарем. У подружжя народились двоє синів. Шлюб тривав до смерті чоловіка 2001 року^[7].

Відзнаки

• 1992 — Доктор музики Honoris causa університету Лідса.
• 2005 — Дама-командор Ордену Британської імперії; командорського ступеня (2001); офіцерського ступеня (1971).

Примітки

1. https://www.leedspiano.com/announcement/
2. Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
   d:Track:Q3304275d:Track:Q2567271
3. https://www.nytimes.com/2020/12/26/arts/music/fanny-waterman-dead.html
4. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
5. Forthcoming Marriages — Leeds: 1944. — Iss. 30265. — P. 2. — ISSN 0963-1496
   d:Track:Q1571030d:Track:Q39121
6. Dame Fanny Waterman: A liftime in music (англ.). BBC. 26 жовтня 2012. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 31 березня 2014.
7. Elgot J. (8 липня 2010). Interview: Dame Fanny Waterman (англ.). Jewish Cronicle online. Архів оригіналу за 17 липня 2010. Процитовано 31 березня 2014.
8. Fanny Waterman (англ.). Debrett's. Процитовано 31 березня 2014.
9. Announcement | Leeds International Piano Competition (брит.). Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 25 грудня 2020. [Архівовано 2020-12-21 у Wayback Machine.]

Посилання

• Dame Fanny Waterman DBE. Leeds Music People (англ.). Leeds City Council. 2003. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 31 березня 2014.