Угорсько-хорватські відносини (угор. Magyarország és Horvátország kapcsolatai , хорв. mađarsko-hrvatski odnosi ) — історичні та поточні двосторонні відносини між Угорщиною та Хорватією .
Хорватія має посольство в Будапешті та консульства у Печі і Надьканіжі , а Угорщина має посольство в Загребі та консульства у Спліті і Рієці .
Посольство Хорватії у Будапешті Історія політичних відносин між Хорватією та Угорщиною сягає раннього середньовіччя , а в новітній час вони відновилися після здобуття незалежності Республіки Хорватія .
Хорватія в унії з Угорщиною 1102 року раніше незалежні Хорватське королівство та Угорське королівство вступили в персональну унію , і відтоді ними правив один монарх. Після османських завоювань і катастрофічної поразки в битві під Могачем 1526 року хорватська знать обрала імператора Священної Римської імперії Фердинанда I новим королем Хорватії. Угорська знать була розділена. Габсбурги анексували Угорське королівство, тримаючи відтоді Хорватію та Угорщину під єдиною короною.
Під час Угорської революції 1848 року Хорватія виступила на боці австрійців : хорватський бан Йосип Єлачич допоміг Австрії перемогти угорські війська в 1849 році, започаткувавши період германізації . До 1860-х років провал цієї політики став очевидним, що породило австро-угорський компроміс 1867 року та створення персональної унії між коронами Австрійської імперії та Угорського королівства . Питання статусу Хорватії було розв'язано хорватсько-угорською мировою угодою 1868 року , коли королівства Хорватія і Славонія об'єдналися в Королівство Хорватії та Славонії .
Після розпаду Австро-Угорщини услід за її поразкою у Першій світовій війні хорватський парламент 29 жовтня 1918 року проголосив незалежність і вирішив приєднатися до новоствореної Держави словенців, хорватів і сербів , поклавши край правлінню Габсбургів і персональній унії з Угорщиною тривалістю у 816 років. За Тріанонським договором Угорщина втратила на користь Хорватії Меджимур'я та південну частину Барані .
6 квітня 1941 року під час Другої світової війни почалося вторгнення в Югославію держав Осі , яке закінчилося беззастережною капітуляцією Королівської югославської армії 17 квітня 1941 р.[ 1] 3-тя угорська армія перетнула кордон (просуваючись до Меджимур'я та південної Барані ),[ 2] 16 квітня 1941 гортистська Угорщина анексувала Меджимур'я без згоди на те влади Незалежної Держави Хорватії (НДХ) , незважаючи на те, що обидві держави належали тоді до спільного табору союзників гітлерівської Німеччини .[ 3] ті анексовані території за Угорщиною. Попри те, що режим Горті включив Меджимур'я до складу медьє Зала (хорв. Zaladska županija ), НДХ зображувала його на картах у складі НДХ, розглядаючи Меджимур'я як частину великої жупи Загір'я та продовживши діяльність своїх адміністрацій у районах Чаковець і Прелог з тією лише різницею, що вони працювали не в цих містах, а перебували у Вараждині — на фактичній території НДХ.[ 4] Младен Лоркович розцінював відносини між Незалежною Державою Хорватія та Угорщиною як безнадійні, заявивши у своєму виступі з нагоди скликання Сабору 24 лютого 1942 року, що Меджимур'я він «вважає частиною НДХ».[ 5]
У 1944—1945 роках югославські партизани і Червона Армія поклали край угорській анексії хорватських земель, що потім підтвердили Паризькі мирні договори 1947 року .[ 6] холодна війна , угорсько-хорватські відносини істотною мірою визначав Радянський Союз, що панував у Східному блоці , до якого входила керована комуністами Угорщина , а на початку і комуністична Югославія , складовою частиною якої, у свою чергу, була тодішня Хорватія . Невдовзі Югославія внаслідок розколу між Тіто і Сталіним покинула Східний блок.[ 7]
У ході революцій 1989 року Угорщина позбулася комуністичного режиму . Тим часом Югославія розпалася на кілька незалежних держав, серед яких була і Хорватія.[ 8] [ 9] визнала незалежну Хорватію 15 січня 1992 року (як і решта держав-членів Європейського економічного співтовариства ). Дипломатичні відносини між двома державами було встановлено 18 січня 1992 року.[ 10] війни за незалежність Хорватія попри ембарго ООН на постачання зброї отримувала її від кількох країн, серед яких була і Угорщина.[ 11]
Прикордонний пункт Горичан /Летеньє , що прилягає до мосту Зринського на трасі M7 Станом на грудень 2011 року Угорщину й Хорватію пов'язували 96 чинних договорів і угод, які регулюють широкий спектр діяльності та відносин (включно з дипломатичними, культурними, економічними, енергетичними, транспортними, освітніми, меншинними та іншими питаннями).[ 12] заяву Хорватії на членство в НАТО та вступ Хорватії в Європейський Союз .[ 13]
Хорвати на фольклорному фестивалі в Печі Хорватські та угорські високопосадовці зазвичай зустрічаються кілька разів на рік. Товарообіг між Хорватією та Угорщиною 2012 року становив 1,020 млрд доларів[ 14] [ 15] Віктора Орбана , який останні кілька десятиліть проводив свою літню відпустку в Далмації .
Обидві держави координують розвиток транскордонної інфраструктури. Пан'європейські коридори Vb і Vc сполучають Будапешт з Адріатичним морем через Загреб і Осієк . Обидві країни мають значні меншини, які проживають по інший бік спільного кордону, і обидві ухвалили закони про захист їхніх прав меншин .
↑ Weinberg, Gerhard L. (1995). A World at Arms: A Global History of World War II 229 . ISBN 0-521-55879-4 ↑ Leo W. G. Niehorster (1998). The Royal Hungarian Army, 1920-1945: Organization and history ISBN 978-1-891227-19-6 . Процитовано 18 грудня 2011 . ↑ Країни нацистського блоку (Осі) в Другій світовій війні . The Museum’s Holocaust Encyclopedia. 9 вересня 2022. Процитовано 4 червня 2023 .↑ Davor Kovačić: Pitanje Međimurja u redarstveno-obavještajnim odnosima Nezavisne Države Hrvatske i Kraljevine Mađarske u Drugom svjetskom ratu [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine .] , Polemos 13 (2010.) 2: ISSN 1331-5595, str. 68
↑ Davor Kovačić: Pitanje Međimurja u redarstveno-obavještajnim odnosima Nezavisne Države Hrvatske i Kraljevine Mađarske u Drugom svjetskom ratu [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine .] , Polemos 13 (2010.) 2: ISSN 1331-5595, str. 61, 63, 66
↑ Foreign relations of the United States, 1946. Paris Peace Conference : documents . University of Wisconsin Digital Collections Center. Процитовано 18 грудня 2011 .↑ Gerhard Wettig (2008). Stalin and the Cold War in Europe: the emergence and development of East-West conflict, 1939-1953 ISBN 978-0-7425-5542-6 . Процитовано 18 грудня 2011 . ↑ Ceremonial session of the Croatian Parliament on the occasion of the Day of Independence of the Republic of Croatia . Official web site of the Croatian Parliament . Sabor. 7 жовтня 2004. Архів оригіналу за 14 березня 2012. Процитовано 29 липня 2012 .↑ Hungary Eases Dissent Curbs . The New York Times . 12 January 1989. Процитовано 18 грудня 2011 .↑ Date of Recognition and Establishment of Diplomatic Relation . МЗС Хорватії . Архів оригіналу за 13 серпня 2010. Процитовано 18 грудня 2011 .↑ John Pomfret; David B. Ottaway (12 травня 1996). U.S. Allies' Arms Aid to Bosnia Detailed . Los Angeles Times . Процитовано 18 грудня 2011 . ↑ List of international treaties and international acts concluded between the Republic of Croatia and the Republic of Hungary . МЗС Хорватії . Архів оригіналу за 17 лютого 2013. Процитовано 18 грудня 2011 .[Архівовано 2013-02-17 у Archive.is ] ↑ Hungary's external relations strategy . Міністерство закордонних справ Угорщини . Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 18 грудня 2011 .[Архівовано 2011-12-13 у Wayback Machine .] ↑ OEC - the Observatory of Economic Complexity | OEC .↑ OEC - the Observatory of Economic Complexity | OEC .
